З-поміж інших, варто звернути увагу на ширші рецензії-огляди М. Кордуби: річника «Zeitschrift fiir osterreichische Volkskunde» (Wien, 1896.— И) (тут предметно оцінено розвідку про звичаї та обряди буковинців («Die Lippowaner in der Bukowina»); студії І. Яворського про побутування притч, ле-генд та приповідок про траву-зілля «Переступ» («Die Mandragora im histori-schen Volkslauben») (Там само.— Арк. 22—22 зв.); паризького збірника з історії церкви та, зокрема, Берестейської Унії (Париж, 1899.— 589 с.) (Там само.— Арк. 30—32); циклу публікацій про бойові дії короля галицького Данила («Участь Данила в битві під Крессенбрунн») (Там само.— Арк. 28—29 зв.); історико-географічних студій І. Зборовського та В. Вакаровського («Do zbierania nazw geograficznych» (Warszawa; Krakow, 1923.— 32 s.), Я. Стрийського («Три документи старшей истории Подкарпатской Руси» (Ужгород: Школьная помощь, 1924.- 66 с.) (Там само.- Ф. 402.- Оп. 1.- Спр. 6.- Арк. 403-406). В цьому масиві лежать огляди (без дат) західноєвропейської літератури, періодичних видань з історії, політики та мистецтва («Наукова хроніка» (Там само.— Ф. 401.— Оп. 1.— Спр. 68.— Арк. 35—37), незавершений відгук «Браття болгари» (Там само.— Ф. 663.— Оп. 2.— Спр. 104.— Арк. 2), гострооціночні рецензії (без назви) на монографію А. Петрова «Карпаторусские межевне названия из половини XIX в. и по начало XX в.» (1929) (НБУ.— IP— ф. 10.— Од. зб. 17544.— Арк. 1—3), на публікацію польського вченого М. Бобринського про польську поезію (Там само.— Од. зб. 17538—17539.— Арк. 1—13), на історичні розвідки М. Андрусяка (Kwartalnik Historyczny.- Lwow, 1934.— Т. 68- S. 121-126).

Незаперечним джерелом осягнення різнобічної діяльності Мирона Кордуби є епістолярна спадщина. У нашому розпорядженні — значна кіль-кість листів М. Кордуби та до нього, що датуються 1905—1938 pp. Видалося, що найцікавіше розглядати і оцінювати їх у хронологічному порядку, оскіль-ки тільки так можна відчути настроєву амплітуду автора у контексті часу і подій, збагнути своєрідну еволюцію поглядів, зацікавлень і т. п.

Сьомого квітня з Чернівців М. Кордуба пише до Львова, цікавлячись, чи вже одержали його студію до ювілейного збірника на честь М. Грушевського; просить виготовити йому 50 відбитків статті. А ще повідомляє, що після 28 травня відбуде на півтора місяця до Тренчина лікуватися від ревматизму (ЦДІАЛ- Ф. Зс/309- Оп. 1- Зв'язка 155.- Спр. 2274- Арк. 95-96). З наступного листа до НТШ, писаного 26 квітня 1907 p., зрозуміємо, що Кордуба вже дістав на руки 1 —4-й томи історичного серіалу М. Грушевського; перепитує, чи уже є у Львові Грушевський. Насамкінець додає у примітці: «Дністрянського і Колессу раджу іменувати українськими фаєрманами, так вдатно гасять всякий вогонь між молодіжжю» (Там само.— Арк. 98—99). Листи до керівництва НТШ, датовані 23 лютого, 29 квітня 1911 р. з Чернівців, проливають світло як на наукові зацікавлення М. Кордуби в цей період, так і на його матеріальний стан. То він просить: «... щоби виділ тов. ім. Шевченкавизначив мені за видання матеріалів до Хмельниччини більший гонорар, чим звичайний», мотивуючи це тим, що «на призбирання матеріалів не мав ніякої субвенції від товариства, що матеріал в різних мовах... що видаю більшу половину з конспектів, незвичайно тяжких до відчитання, зі значними скороченнями, переповідаючи зміст менше важних частин — отже, зужитко-вую більше труду чим при звичайнім виданню...»; то інформує, що передає коректуру «30-го аркуша матеріалів» і завершує підготовку приміткового покажчика»; то пише про свій намір кудись виїхати на вакації (Там само.— Арк. 101—102). З наступних листів теж довідуємося про те, що М. Кордуба, нагадуючи про себе, просить переслати йому опубліковану розвідку «Про зносини Хмельницького з Венецією», чекає 75-й том ЗНТШ на адресу Камінка-Струмилова (Там само.- Арк. 104-105, 106, 107-107 зв.).

Цілий жмуток листів, початих 1920 р. й аж до 1938 p., розкриває надто цікаві й широкі аспекти ділового спілкування М. Кордуби з НТШ, його керівними органами та структурними підрозділами. Ось перед нами фрагмент листа-документа (Львів, 19.05.1920), з якого довідуємося, що на засіданніісторично-філософської секції НТШ (четвер, 17 година) другим питанням було заслухання реферату М. Кордуби «Між Замостям і Зборовом». В обговоренні теми взяли участь доктори Вергановський, Крип'якевич, Б. Барвінський, Балей, Охримович (про це свідчать підписи цих осіб: ЦДІАЛ.— Ф. З с/309.— Оп. 1.— Спр. 18.— Од. зб. 402.— Арк. 3). Коли уважно простудіювати лист М. Кордуби від 18 травня 1929 р. до К. Студинського, то зрозуміємо, як і в якій польській бюрократичній веремії довелося вченому робити спроби виробити необхідні папери, що дали б змогу виїхати до Югославії на міжнародну конференцію. Цього, на жаль, не сталося. Сам автор не без іронії та гумору зауважив: «Вельмишановний Кириле Осиповичу, ви живете ще категоріями давної, дряхлої бюрократичної Австрії і забуваєте, що ми тепер we wolnej, demokratycznej ojczyznie» (Там само.— Спр. 10.— Од. зб. 223.— Арк. 58—58 зв.).

Упродовж 1934—1938 pp. М. Кордуба адресує листи з Варшави до НТШ. Ось із листа від 24 квітня 1934 р. довідуємося про перебіг листування Кордуби з директором бібліотеки НТШ І. Кревецьким та її урядовцем В. Дорошенком. Йшлося про упорядкування робочого часу, оплату праці й інші питання. Ці моменти