Листи за 1935—1936 pp. до І. Кревецького теж привносять маловідомий фермент до життєписів М. Кордуби й І. Кревецького. Так, листом від 2 квіт-ня 1935 р. Кордуба просить надіслати йому до Варшави видання 1930 р. «Києво-Печерський Патерик», бо його цікавить вступна стаття, де йдеться про «рукописи, редакції і дотеперішні видання...» (Там само.— Спр. 67.— Од. зб. 977.— Арк. 11). До речі, через день М. Кордуба спішить повідомити, щоб книги не висилати, оскільки «вона несподівано найшлася тут, у Варшаві...» (Там само,— Арк. 12). А вже з листа від 30 березня 1936 р. дізнаємося, що професор Мацурек із Брно надіслав пачку книжок для обміну з НТШ (Там само.— Арк. 78).

Неабияку вартість мають листи Кордуби до голови НТШ К. Студинського. З огляду на розкриття поглядів М. Кордуби на редакційно-видавничу справу, градацію періодичних видань за типами та їх основні завдання звертаємо увагу на лист-програму (Варшава, 2 листопада 1937 p.): «... Мені здається, що організовання нового видавництва в часі, коли фахові видання сеісцій та комісій (йдеться про НТШ.— В. К.) припинені з браку фондів, коли навіть «Записки» (ЗНТШ.— В. К), що досі все вважалися головним органом Товариства, появля-ються тільки вряди-годи, а надіслані рукописи жовкнуть та старіють в редак-ційних теках, дожидаючи надармо своєї черги — що, кажу, організовання серед таких умов зовсім нового видавництва (читай: видання,— В. К.) в Товаристві ледве чи можна важати корисним та доцільним підприємством. Пишете, що се мав би бути місячник українознавства, котрий містив би етапі строю наукові, але тільки на теми актуальні, цікаві та важні. Признаюсь, що не дуже розумію сю програму. Для науки — як самі гаразд знаєте — всі теми є актуаль-ні і важні, кождий добуток дослідів є однаково цікавий, якщо він справді збагачує знання, без огляду на те, чи се буде аналіза орнаменту на кости мамута з палеоліту, чи студія про мадонну Ботічелія. Коли ж ходить про так звану ширшу публику, то у прикладенню до неї поняття «важне» і «цікаве» мають дрке різноманітний зміст... Завданням Товариства ім Шевченка, як наукового є в першу чергу підпомагати самостійно-творчу (підкр. автора,— В. К.) працю і у своїх виданнях давати спромогу своїм членам оголошувати висліди такої праці. І коли на сповнення свого завдання нема, як загально говориться, засобів, то яка рація брати на себе ще инші завдання, які входять радше в круг ділання «Просвіти» чи товариства імені Петра Могили, і котрі, на мою думку, такий орган, як, приміром, «Життє і Знаннє», сповняє зовсім добре. Також не вірю,щоби у пропонованім місячнику міг бути солідно поставлений відділ рецензійний, бо се вимагає цілого штабу вишколених співробітників, котрі слідили б за публікаціями на всіх ділянках українознавства (ггідкр. автора— В. К.) і мали спромогу дістати сі публікації... Саме тому редакція «Записок» звинула свій відділ, бо не мала спромоги відповісти сим вимогам... Мені здається, що в нашому Товаристві, як взагалі по всіх наукових установах, до ведення всяких видавництв покликані секції та комісії, а головним завданням Виділу є дбати про адміністраційні справи Товариства. Наскільки мені відомо, то видавнича діяльність Виділу досі обмежувалася до видавання «Хроніки» і «Касового звідомлення»... В кождім разі я радив би підождати зі сею імпрезою до загальних зборів і передати її новому Виділови під розвагу» (Там само.— Спр. 11.— Од. зб. 227- Арк. 41-41 зв.).

З листа від 7 травня 1938 р. випливає, як ішла підготовка до міжнародно-го конгресу в Цюріху. Кордуба сповіщає К. Студинського, що «вже зголосив реферат і тепер його виготовляю... Я буду, мабуть, одиноким українцем, що бере активну участь в конгресі» (Там само.— Од. зб. 228.— Арк. 98—98 зв.).

Цілий спектр проблем оголює час у численних листах до різних офіцій-них інституцій та осіб (Там само.— Спр. 112.— Арк. 6; Ф. 362.— Оп. 1.— Спр. 317- Арк. 65; Ф. 309т- Оп. 1- Спр. 2274.- Арк. 105, 106, 112, 113; Ф. 368- Оп. 1.- Спр. 170 - Арк. 15; Ф. 771ю. - Оп. 1.- Спр. 29.- Арк. 1-98; Ф. 309 т. - Оп. 1- Спр. 54- Арк. 36; Ф. 362,- Оп. 1.- Спр. 362.- Арк. 17; Спр. 378- Арк. 88-89; Ф. 388~ Оп. 1.- Спр. 35.- Арк. 1.12; Ф. 357.- Оп. 1- Спр. 24- Арк. 1, 6; Ф. 771- Оп. 1- Спр. 38.- Арк. 1-18; Ф. 309т,- Оп. 1- Спр. 417- Арк. 12, 13-14а, 18, 21; Спр. 112.- Арк. 1, 2, 6, 7; Ф. 686.-Оп. 1- Спр. 13- Арк. 1-6).

Студіювання різнохарактерних матеріалів та джерел до теми про життя і діяльність Мирона Кордуби розкриває несподівані грані творчої праці цієї неординарної особистості, яка поклала своєю неусипною працею не одну цеглину у розбудову України. Кредо видатного вченого М. Кордуби «Salus Rei publicae suhreta lex esto»* — на часі. Хай би воно було тим магнетизмом у праці нових поколінь науковців, що мають дати українській державі багато нового з її історії.