Михайло Лозинський - таланту. Хоч би які питання він порушував (соціальні, історичні, економічні, право�...

Реферат - Михайло Лозинський

таланту. Хоч би які питання він порушував (соціальні, історичні, економічні, правові, просвітницькі, політичні чи вузько партійні), завжди в центрі уваги вченого й літератора був український народ, з його історичним минулим, з вірою й надією на власну державність.
      В царині юриспруденції М.М.Лозинський зробив вагомий внесок у дослідження розвитку політико-правової думки Галичини та розробку окремих напрямів тодішнього державного права. Це чітко простежується у працях: "Антін Менгер і його соціально-політичні твори"(1907), "Польський і руський революційний рух і Україна"(1908), "Духовенство і національна культура", "Автономія країв в австрійській конституції"(1912), "Поділ Галичини"(1913) та ін.
      Цінним джерелом вивчення історії української дипломатії 1918-1919 рр. є спогади вченого "Галичина на Мировій конференції в Парижі"(1919).
      Перу М.М.Лозинського належать підручники з міжнародного права: "Міжнародне право"(1922) і "Охорона національних меншостей в міжнародному праві"(1923).
      Й досі актуальні його праці "Утворення українського коронного краю в Австрії", "Українська Галичина - окремий коронний край"(1915), "Війна і польська політична думка"(1916) та ін. Важливою, що не втратила саого значення і понині, є історико-публіцистична праця "Галичина в життю України"(1916). Базуючись на фактах історії, дослідник глибоко, у доступній читачам формі розкриває причини та обставини, за яких український народ від початку формування своєї державності в окремих князівствах так, по суті, і не перейшов до вищої на той час загальнонаціональної форми державотворення. Для сучасного читача особливу цінність мають ті розділи книги, де автор розмірковує про шляхи й етапи національного духовного відродження, про самостійність України.
      Незаперечний історичний матеріал містить своєрідна антологічна розвідка "Українська революція. Галичина в рр. 1918 - 1929: Розвідки і матеріали"(1922). Видана Українським соціологічним інститутом на кошти, зібрані нашими земляками у США, Канаді й Бразилії, вона написана на документальній основі в стилі мемуарної літератури. В цій праці, за словами М.Грушевського, подано огляд політичної історії Галичини в часі творення української державності. Роботи, подібні їй, мали б вийти про Закарпатську Україну, Крим, Бессарабію, Кубань та "українські колонії на Далекім Сході".
      Неабиякий успіх мала книга "З новим роком 1924: Теперішній стан будови української держави і задачі західно-українських земель" (1924). Тут автор аргументовано розкрив ситуацію творення соборної незалежної української держави. І сьогодні ця праця вельми значуща, бо в ній охарактеризовано типові упущення й помилки, які, на жаль, повторювалися і в наш час. Автор наголошує, що в Україні постійно "насаджувалася радянська форма державної влади". Детально й глибоко аналізуючи процеси, що відбувалися в Україні після 3 й 19 січня 1919 року, М.М.Лозинський розкрив механізм правової й фактичної залежності від Московщини і водночас показав процес хоч повільного, але все ж зростання національної та державної свідомості українських народних мас ("... щоб українізація була не механічна, а органічна, для цього треба, щоб виконування державної влади став український національний елемент"). М.М.Лозинський переконливо показує, як формувалася політична думка на західноукраїнських землях, що перебували під Польщею, які політичні акції тут визрівали й звершувалися, і як, зрештою, формувався й утверджувався у свідомості населення культ державної традиції. Деякі аспекти порушеної проблеми він поглиблює у праці "Уваги про українську державність"(1927).
      У доробку визначного культуролога й історіографа чимало досліджень, присвячених життю і творчості видатних постатей українського духовного відродження: Т.Шевченка, І.Франка, М.Драгоманова, М.Павлика.
      М.М.Лозинський переклав ряд оповідань Максима Горького, М.Гаршина, арабські казки "Тисяча й одна ніч".
      Ухвалою Військового трибуналу КВО від 24 вересня 1957 року справа стосовно Михайла Михайловича Лозинського припинена за відсутністю складу злочину.

ВИСНОВОК

Михайло Михайлович Лозинський (1880-1937) - автор наукових та публіцистичних праць, які торкаються проблем конституційного й міжнародного права, історії української правової і політичної думки та світових політичних і правових учень. Як державно-політичний діяч він значну увагу приділяв проблемі оптималізації правового статусу українських земель у складі Австро-угорської імперії, брав безпосередню участь у державній і правотворчій діяльності в період ЗУНР. У міжвоєнний період, займаючись науковою та викладацькою роботою, вчений особливу увагу приділяв розвитку науки міжнародного права.

Незважаючи на значну наукову та публіцистичну спадщину Михайла Лозинського, яка й сьогодні має не тільки науково-пізнавальне, але й науково-практичне значення вивчення його правового доробку було поза увагою дослідників. На сьогодні не виявлені й перевидання його праць, які вже давно стали бібліографічною рідкістю. З огляду на викладене, спроба комплексного аналізу правових поглядів ученого стане першим кроком до повернення його творчої спадщини в українську юридичну науку та її актуалізація відповідно до вимог, які ставить перед сучасною українською юридичною наукою завдання будівництва в Україні демократичної, соціальної, правової держави.

Сторінки: 1 2