В 90-ті роки складається і характер реймонтської творчості, в основі якого лежить переважний інтерес не до окремо взятої людської особи, а до певних групових утворень, до людської спільності. Ця типологічна особливість реалізму Реймонта, його націленість на соціологічне дослідження певних суспільних груп, на віддзеркалення психології мас, колективу, була відзначена сучасниками. Художнє мислення Реймонта «загіпнотизоване масами»,— писав з приводу його першої очерково-репортажної книги «Паломництво до Ясної Гори» (1895) відомий соціолог-марксист і публіцист Л. Кшивіцкий.

Задум «Мужиків» народжується в кінці 90-х років. Саме твором про польське селянство письменник думав почати великий цикл романів, присвячених долі Польщі: «...все, що я написав до «Мужиков»,— не більш як вступ до творчості... Ця перша фаза тепер завершена. «Мужиками» я починаю серію нових робіт. Я хочу проникнути в польську душу, осягнути її глибинні, відвічні риси... хочу показати і наблизити наше життя, зробити аналітичний зріз всіх шарів, рівнів нації, відобразити всю містерію польського життя... «Мужики» — це основа. Я починаю від землі, щоб потім у ряді романів, план яких в мене готовий? освітити всі області нашого життя» (пз листи А. Вод-зінському від 15 квітня 1903 г.). Але робота над «Мужиками» затяну-лась, створювалися все нові і нові редакції роману і, відмовившись від думки реалізувати свій план повністю, письменник обмежився написанням цього монументального епічного твору.

Життя польського села уявлене, Реймонтом в декількох самих найважливіших пластах, в декількох вимірюваннях, які накладаючись один на одного, створюють особливо об'ємну, енциклопедичну по обхвату життєвого матеріалу картину. Крім фабульної лінії, роман містить безліч описів природи, землеробських робіт з їхнім ритмом, заданим зміною пір року, сільських гулянь і посиденьок, обрядів і церковних свят, народних вірувань і уявлень. І цей фон, що не просто широко змальовував, на якому драматично-напружена дія твору, а самі найважливіші компоненти його художньої структури, що мають самостійне естетичне і філософське значення.

Подібно річці з багатьма рукавами, затонами, мілинами і бистриною, пливе в «Мужиках» потік часу і подій. Рік життя села Липці уявлений в романі з осені і до кінця літа. За цей час багато води витекло, багато змін відбулося в долях її жителів і у вигляді самого села. Але дія роману одночасна і стрімко, і нерухомо вода одночасне і вирує в ньому, і застигнула, як гладка поверхня ставка вічності. Так само як при дідах і прадідах зміняють одна одну пори року, одвічний порядок селянської праці, спочатку визначені основні шляхи життя людини від його народження до смерті. Вічні цінності людського життя письменник бачить в праці на землі, яка дає початок всьому живому, в мудрому підкоренні порядкам, встановленим природою і століттями народними уявленнями, що склалися, про добро і зло. Ці закони мають для нього значення абсолютній і нескінченній дорогій, його серцю істини.

І в той же час роман Реймонта глибоко соціальний. З дивним проникненням в глибинну суть явищ і історизмом, властивим великому художнику-реалісту, Реймонт намалював в ньому чин польського села на крутому повороті історії. Ще патриархально замкнуті, ізольовані від зовнішнього світу Липці— колективний герой реймонтської епопеї, але вже і вони перебудовуються потрохи на капіталістичний лад. Ще продовжує залишатися головним двигуном сільського життя влада землі, але поступово приходить їй на зміну влада грошей, розоряються селянські сім'ї, закабаляючись у відробітках мірошнику, ковалю, багатим господарям, йдуть у пошуках хліба в широкий світ. Ще сильна інерція покірності, довготерпіння, але все глибше опановує селянами розуміння непримиренності інтересів села і садиби, міцніє класова самосвідомість і ось-ось піднімуться коси і ціпи на панів.

Широкий спектр життєво важливих проблем, відображених в «Мужиках», розкривається в двох сюжетних лініях, що паралельно розвиваються і взаємнопроникаючих. Перша — це конфлікт, що виник в сім'ї старого Мацея Бори ни через землю і нове його одруження. Друга, в яку вписуються і перипетії в будинку Борини, і драма його сум’ятиці, кинула виклик селу молодої дружини, і багато інших приватні долі липчан, пов'язані з життям Липець як суспільного організму, з життям, залежним не тільки з хронічного земельного голоду, погоди і урожаїв, але і від соціальної поведінки самих селян. Ми бачимо, як укоріняється в свідомості мужиків думка про необхідність переділу поміщицьких земель, як, тверді в боротьбі за спірний сервітутний ліс, вони вступають у відкрите озброєне зіткнення з поміщицькою челяддю, бачимо селянське суспільство, стіною стало проти німецьких колоністів, що виходить з покори в царської адміністрації.

В творах Реймонта селянська психологія, визначена умовами життя і майновими інтересами, освячена багатовіковими традиціями і звичаями, розкрита глибоко і багатогранне — в її розумі і забобоні, в прагненні людей до нового і чіпкості старих уявлень про незмінність порядку речей.

Важке життя і боротьба за існування роблять жорстокими людей, роз'єднують їх. Виганяє з будинку мельничиха вагітну на сносях служницю — і ніхто в селі не обуриться.

Багато, в селі дикого, темного, страшного. Несправедливо і жорстоко карає сільський світ справжні і уявні гріхи красуні Ягуси. Знущання над Ягной помішаного натовпу, що піддався корисливим намовам її заздрісників і месниць, є однією з найбільш сильних масових сцен романа. Суворою правдивістю опис биття і ганебного вигнання Ягни з села нагадує, як відзначають критики, «Висновок» Гіркого.

Але Реймонт, нещадне