Карл Г.Ю. Життя, Особистість, Діяльність.

Карл Юнг народився 26 липня 1875 р. в Кесевілі.

Кантон Тургау, на березі мальовничого озера Констану в сім’ї пастора швейцарської реформаторської церкви; дід і прадід зі сторони батька були лікарями. Навчався в Базельській гімназії, улюбленими предметами гімназійних років були біологія, зоологія, археологія та історія. У 1895р. поступив в Базельський університет, де вивчав медицину, але потім вирішив спеціалізуватись по психіатрії та психології. Окрім цих дисциплін глибоко цікавився окультизмом, філософією, теологією.

По закінченні медицинського факультету Юнг написав дисертацію “Про психологію і патологію так званих окультних явищ”, що стало початком його творчості, що тривала майже 60 років. Основана на детально підготовлених спіритичних сеансах зі своєю надзвичайно обдарованою кузиною Хелен Прейсверк, робота Юнга являла собою описання її свідчень, отриманих в стані психологічного Тансу. Важливо підкреслити, що з самого початку своєї професійної кар’єри Юнг несвідомими продуктами психічного і їх значенням для суб’єкта . вже в цьому дослідженні легко можна помітити логічну основу всіх його наступних праць в їх розвитку – від теорії комплексів до архетипів.

В 1900р. Юнг переїхав в Цюрих і став працював асистентом у відомого на той час лікаря-психіатра Юджина Блейєра в лікарні для душевно хворих. Він посилився на території лікарні, і з цього моменту життя молодого працівника стало проходити в атмосфері психіатричного монастиря. Скоро він почав публікувати свої перші клінічні праці, а також статті . Юнг прийшов до висновку, що за допомогою словесних зв’язків можна встановити зв'язок з думками, уявленнями людини і тим самим, дати виявитись хворобливим симптомам. Тест працював, оцінюючи реакцію пацієнта по тимчасовій затримці між стимулом і відповіддю. В результаті виявилась взаємовідношення між словом – реакцією і самою поведінкою пацієнта. Значне відхилення від норми відмічало присутність ефективно-нав’язливих несвідомих ідей, і Юнг ввів поняття ”комплекс”, щоб описати їх цілісну комбінацію[11,ст..40].

У 1907р. Юнг опублікував дослідження про ранню неповноцінність (цю роботу він відіслав Зігмунду Фрейду) , безсумніву це вплинуло не Блейєра, який через чотири роки запропонував термін “шизофренія” для відповідної хвороби. В цій праці Юнг запропонував, що іменно “комплекс” відповідає за утворення токсину, що затримує розумовий розвиток та іменно комплекс напряму направляє свої психічні імпульси в свідомість. В такому випадку маніакальні ідеї, ефективні зміни при психозі є в тій чи іншій ступені викривлені проявленням подавленого комплексу.

Зустріч з Фрейдом символізувала початок важливої віхи в науковому поступі Юнга . до моменту особистого знайомства у 1907 р. у Відні, куди Юнг приїхав після короткої переписки, він був уже відомий як своїми дослідами у словесних асоціаціях так і відкриттям чуттєвих комплексів. Використовуючи у дослідах теорію Фрейда - його праці він добре знав. Юнг не тільки пояснив свої власні результати, але і підтримував психоаналітичний рух, як такий. Зустріч дала початок тісній співпраці і особистій дружбі, що тривала до 1912р. Фрейд був старшим і досвідченим і немає нічого дивного, що він став для нього батьківською фігурою. Зі своєї сторони, Фрейд, сприйняв підтримку і розуміння Юнга з величезним ентузіазмом і одобренням, повірив в те, що на кінець, знайшов свого духовного “сина ”і послідовника.

В 1903р. Юнг оженився на 25-річній дочці фабриканта Емме Райшенбах (1882-1955), з якою прожив разом 52 роки, ставши батьком чотирьох дочок і сина.

У 1907р. Юнг почав викладацьку діяльність у Цюріхському університеті. В 1909 р. з Фрейдом та іншими психоаналітиками приїхав у США, де прочитав курс лекції по методу словесних асоціацій. Університет Кларка у штаті Масачусетс, що запросив європейських психоаналітиків і святкувавший своє 20-нє існування, присудив Юнгу разом з іншими почесну ступінь доктора.

Міжнародна відомість а з нею і приватна практика, приносила непоганий дохід, поступово зростали, так що у 1910 р. Юнг залишає свою посаду в Бурхгольцькій клініці, приймаючи все більш багато чисельних пацієнтів у себе в Кюснахті, на березі Цюріхського озера. В цей час Юнг стає першим Президентом міжнародної асоціації психоаналізу і погружається у свої глибинні дослідження міфів, легенд, казок в контексті їх взаємодії зі світом психопатології. З’являються публікації, досить чітко окреслюючи область послідуючих життєвих і академічних інтересів Юнга. Тут також проявилась і границя ідеологічної незалежності від Фрейда у поглядах обох на природу несвідомого психічного.

Перш за все розбіжності проявились в розумінні змісту лібідо, як терміну, визначаючого психічну енергію індивіда. Фрейд вважав, що психічні розлади, розвиваються через подавлення сексуальності і переміщення еротичного інтересу з об’єктів зовнішнього світу у внутрішній світ індивіда. Юнг вважав, що контакт зі зовнішнім світом підтримується і іншим способом, крім сексуального, а втрату контакту з реальністю, характерну, переважно для шизофренії, не можна зв’язувати лишень з сексуальним витісненням. Тому Юнг став використовувати поняття лібідо для визначення всієї психічної енергії, не обмежуючись її сексуальною формою. В подальшому розходження у поглядах виявились і по інших питаннях. Наприклад, Фрейд вважав, що невроз зароджується неодмінно у ранньому дитинстві і головним його фактором являється кровозмішні фантазії і бажання, зв’язані з так званим єдиновим комплексом. Юнг, навпаки, був переконаний, що причина неврозу є прихована в сьогоднішньому дні, і всі дитячі фантазії – явища другого плану. Фрейд припускав, що наші сновидіння – це бажання, що не збулись, що перейшли в сон, щоб заявити