До кінця червня 1709 р. до Полтави підійшли головні сили російсь-ких військ. Полтавська битва почалася на світанку 27 червня 1709 р. Об 11 годині ранку битва завершилася цілковитою перемогою армії Петра І. Це була одна з найважливіших битв у європейській історії XVIII ст. Переможцем у ній вийшов Петро І, і наміри Швеції підкорити всю Північно-Східну Європу та плани Ма-зепи здобути за допомогою Карла XII незалежність України зазнали цілковитого краху.

3.3. Смерть гетьмана Мазепи та втрата Україною незалежності

Гетьман з невеликою групою вірної йому старши-ни та козаків і загоном запорожців К. Гордієнка опинився на чужині, у межах Османської імперії. Незабаром 22 серпня 1709р. І. Мазепа помер у м. Бендери. Росія, забезпечивши контроль над узбережжям Балтійського моря, почала перетворюватися на могутню європейсь-ку державу.

Петро І жорстоко помстився І. Мазепі. Через кілька днів після пе-реходу І. Мазепи на бік шведів командувач російських військ в Ук-раїні Меншиков за наказом Петра І зруйнував центр гетьманської влади в Україні — Батурин і вирізав усіх його жителів — 6 тис.

Оточення І. Мазепи стало осередком першої української еміграції. 5 квітня 1710 р. на засіданні козацької ради гетьманом було обрано П. Орлика. Він походив з чеського дворянського роду, предки якого свого часу переселилися із Сілезії в один з литовських повітів. Здобув-ши блискучу освіту в Києво-Могилянському колегіумі, він був висо-кокультурною людиною, володів кількома іноземними мовами. Спо-чатку обіймав високі посади в Генеральній військовій канцелярії, а потім його призначили генеральним писарем. П. Орлик став найближ-чим радником Мазепи.

Під час обрання гетьмана емігрантського війська був схвалений за-пропонований П. Орликом документ "Пакти й конституції законів і вільностей Війська Запорозького" ("Конституція П. Орлика"). Це була своєрідна угода між Військом Запорозьким та гетьманом про державний устрій України після того, як вона здобуде незалежність від Москви. Протектором України визнавався шведський король, підписом і печаткою якого був скріплений цей документ. Основна його ідея полягала в уникненні прорахунків і помилок, які призвели до фак-тичної втрати незалежності України після смерті Б. Хмельницького.

Так завершилася остання спроба відірвати Україну від Росії. У по-дальшому процес інкорпорації українських державних органів у струк-турі Російської імперії помітно прискорився. І важливу роль у цьому відіграв Петро І.

Література

1. Борисенко В. Й. Курс української історії. — К., 1996.

2. Винниченко В. Відродження нації: У 3 ч. — К., 1990.

3. Гетьмани України. Історичні портрети. — К., 1991.

4. Грушевський М. С. Ілюстрована історія України. — К., 1990.

5. Грушевский М. С. Очерк истории украинского народа. — К., 1990.

6. Дорошенко Д. І. Нарис історії України.—Львів, 1991.

7. Ілюстрована енциклопедія історії України (від найдавнішого часу до кінця XVIII ст.).—К., 1998.

9. Історія України: Курс лекцій / За ред. Л. Г. Мельника.—К.,Кн. 1,1991;

Кн. 2,1992.

10. Історія України: нове бачення: У 2 т. / За ред. В. А. Смолія. — К., 1995.

11. Історія України: Навч. посібник / За ред. В. А. Смолія. — К., 1997.

12. Костомаров Н. Й. Мазепа. — М., 1992.

15. Полонська-Васшенко Н. Історія України: У 2 т.— К., 1992.

16. Субтельний О. Україна. Історія. — К., 1991.

17. Давня історія України / П. П. Толочко, Д. Н. Козак, С. Д. Крижицький та ін. — К., 1995.