У 1914 р. в Яремчі відпочивав Б. Лепкий і написав драму «Мотря», рукопис якої згорів у пансіонаті Гануса під час обстрілу містечка. Тоді ж згорів рукопис 3-го тому «Начерку української літератури» та речі Лепких. Із початком війни Лепкі виїхали в Карпати, думаючи, що до гір війна не дійде. Та незабаром вони переконалися, що помилилися. Перед наступом російської армії письменник із сім'єю та іншими біженцями покинув Яремче і через Угорщину дістався до Відня.

Б.Лепкий неодноразово відвідував це місто. Тут він обстежував пам'тки старовини, слухав розповіді про Роксолану. Як автор історичгних творів, письменник детально знайомився з пам'ятками архітектури міста, оглядав земельні вали, кам'яну церкву Різдва Богородиці (XIV ст.), дерев'яну церкву Святого Духа (1644—1645 рр.) з монументальним мистецьким іконостасом (1650 р.), готично-ренесансовий костьол (1666 р.). Про це свідчить знайдений учителем Рогатинської школи М. Воробцем рідкісний фотознімок Б. Лепкого біля образу Архангела Михаїла з рогатинської церкви Святого Духа (1930). Цей оьраз був написаний на дияконських дверях. На іншій світлині бачимо Б. Лепкого зі своїм товаришем Денисом Теліщуком із с. Потік на спорудженні пам'ятника полеглим стрільцям УГА (фото 1930 р.). Цей пам'ятник чудом зберігся. Він був зведений на цвинтарі в 1929 ?1930 рр. За проектом архітектора Романа Грицая (1887—1968), доброго знайомого Б. Лепкого.

На стелі пам'ятника викарбовано слова Б.Лепкого з вірша «Що то за грім?»:

Спіть, хлопці,спіть!

Спіть, хлопці, спіть!

Про долю-волю тихо сніть.

Про долю-волю вітчизни -

чи ж можуть бути кращі сини?

10 вересня 1938 р. Б.Лепкий оглядав розкопки у Крилосі і сфотографувався біля саркофагу князя .

На іншій фотографії бачимо Б.Лепкого професора Фрая із Бреслава, радника Станіслава тілля із Кракова, Андрія Петренка, що оглядають розкопки у Крилосі під проводом Я.Пастернака 10 вересня 1938 р.

Якщо в Яремчі, будинок де писав і відпочивав зачарований красою Карпатських гір письменник, що оспівав те зачарування в багатьох поетичних перлинах, на початку другої світової війни знищила бомба, то в Черче, де війна пощадила віллу «Богданівку», побудовану на кошти шанувальників таланту Богдана Лепкого і подаровану йому в його 60-річчя, уже в 1988 році, на третьому році ПЕРЕБУДОВИ (!), знесено з лиця землі прислужниками пекельної сусловської русифікаторської машини. Щоб ніщо не нагадувало народові нашому про того, хто відродив дух мазепинський, дух непокори, прагнення боротьби за свободу і незалежність. Запустіння й глушина… Позаростало високими бур`янами те місце, де була вілла, отруйними чагарниками заросло мальовниче озерце, на якому колись граціозні човники плавали, де й народилася відома пісня «Човен хитається серед води», де дзюрчала мінеральна цілюща водичка з трьох джерел- бюветів, а на березі було казино для веселого товариства курортників. З джерел і сліду немає, а струмочки, над якими були грайливо ажурні мостики, перетворилися на стічні канави. Ніде ні квітки, ні альтанки…

Але жителі села згадують, що Б.Лепкий був дуже скромною і ввічливою людиною. Про зустрічах зі знайомими чи незнайомими першим знімав капелюха. Любив тишу спокій. Дуже кохався у квітах — влітку біля «Богданівки» цвів цілий квітник. Любив уставати рано та йшов до своїх квітів і розмовляв з ними, як із живими. Потім сідав на лавці і почмнав писати.

Свої враження від перебуванняна курорті в Б.Лепкий описав у статті «Черче», що була опублікована в газеті «Діло» від 1 вересня 1932 року, та в мемуарних записах «Заки вдарили громи» («Краківські вісті», червень — липень 1941 року).

Перша стаття, писана під впливом справжніх вражень, вся пройнята духом емоційного піднесення, захоплення світлим настроєм і душевним спокоєм. Опис мальовничого довкілля чергується з розгорнутою характеристикою черченського санаторію, а вся розповідь зіткана з емоційних вражень автора.

Спогади «Заки вдарили громи» були написані Б. Лепким у Кракові і за своїм характером суттєво відрізняються від першої статті. Це психїологічні роздуми автора про вересневі події 1939 р.; коли людство опинилось на грані нової світової війни. Звичайний уклад життя курортників порушився: колишнє емоційне піднесення змінилося душевними переживаннями, радість — зажурою і неспокоєм, тиха і спокійна атмосфера — тривожними очікуванням лиха. Незабаром після переходу більшлвиками кордону Б. Лепкий разом із братом Левком таємно покиеули Черче.

Як спомин про перебування письменника у збереглося чимало фотографій. На одній із них (1936 р.) бачимо Б. Лепкого, письменницю О. Дучимінську, на іншій — підвечірок у «Палатці» (зліва направо: К. Левицький, Л. Лепкий, Б. Лепкий та інженер Ю. Нижанківський). Збереглася світлина Б. Лепкого з дружиною і суддею зі Станиславова М. Сміхом під час прогулянки в парку в Черче. На фото з 1938 р. бачимо письменника і отця-радника В. Дубицького. А на світлині перед віллою «Богданівка» Б. Лепкий знявся в колі друзів. В центрі стоїть письменниця зі Станиславова Дарія Столярчук-Ярославська, авторська повість «Полин під ногами».

Нашого читача ще чекає ознайомлення з творчістю Богдана Лепкого в повному її обсязі, нашу літературознавчу науку — осмислення його багатогранної творчості на тлі літературного процесу його епохи, сповненої складних історичних процесів і важких випробувань. Він хотів бачити молоде покоління фізично здоровим, духовно багатим,