Реферат на тему:

Галілео Галілей

Галілео Галілей

Галілео Галілей (Galilei) (15.II 1564 – 8.I 1642) – великий італійський фізик, механік і астроном, один із засновників точного природознавства. Народився в місті Пізі (Італія) в знатній, але збіднілій сім’ї. Усе життя прожив у Північній Італії, зрідка виїжджав до Риму. Батько Галілея, Вінченцо, був талановитим музикантом, досить обізнаним з літературою. Він відіграв важливу роль у формуванні й розвитку таланту сина. Про дитячі і юнацькі роки Галілея збереглось мало відомостей. До 11 років він жив у Пізі, де вчився у школі. Потім його батьки переселилися до Флоренції. Майбутній вчений виховувався у монастирі Валламброза, де був прийнятий послушником у чернечий орден. Але згодом його батько, мотивуючи тим, що в юнака тяжко хворі очі забрав сина з монастиря. У 17-річному віці, за наполяганням батька, Галілей почав читати твори стародавніх математиків – Евкліда, Архімеда. Останній став справжнім учителем Галілея, визначив значною мірою зміст і стиль його праць. У заняттях природничими науками Галілею допомагав Гвідо Убальдо (1545 – 1607), який на той час прославився своїми творами із статики. Убальдо допоміг Галілею зайняти у 1589 університетську кафедру математики у Пізі, а в 1592 – в Падуї. З 17 років вивчав медицину в Пізанському університеті, але ці студії покинув, захопившись математикою. З 1589 – професор математики і астрономії університету у Пізі, а з 1592 – ун-ту в Падуї. Падуйський період життя Галілея (1592 – 1610) – час розквіту його наукової діяльності. Галілей вважав цей час найщасливішим у своєму житті. У 1610, будучи вже відомим вченим, він дістав посаду придворного філософа і першого математика герцога Тосканського і переїхав до Флоренції. У 1611 Галілей переїхав до Риму, де його із захопленням прийняли при папському дворі і обрали членом академії деї Лінчеї. Галілео встановив ізохронність коливань маятника, закони вільного падіння, руху куль по похилій площині, закони інерції і відносного руху тіл; сконструював гідростатичні терези; досліджував рівновагу сил у машинах і міцність матеріалів. Перші астрономічні спостереження Галілео зробив 1604 р. в сузір’ї Змієносця; 1609 р. збудував першу свою зорову трубу 3-кратного, а згодом 32-кратного збільшення. За допомогою цих труб провів ряд спостережень: відкрив чотири супутники Юпітера, гори на Місяці, плями на Сонці і фази Венери; встановив, що Галактика складається з окремих зір, що є багато зір не видимих простим оком. Ці спостереження спростовували існування “ідеальних сфер” Аристотеля і його догмат про досконалість небесних тіл. Дані про свої спостереження Галілео Галілей опублікував 1611 р. в “Зоряному віснику”. Зорова труба і результати спостережень принесли йому широку славу, і його було обрано членом А II у Римі (1611 р.). Праці Галілея, які доводили правильність вчення М.Коперніка, викликали захоплення в наукових колах і розлюченість серед церковників. З кінця 1611 р. церковники почали виступати проти Галілео Галілея публічно, а згодом розпочали таємне слідство. В 1616 інквізиція вчинила Галілею кілька допитів, але прямих доказів про єретичність думок Галілея інквізиція не мала, тому процес слідства і суд закінчився тим, що було заборонено вчення М.Коперніка і заборонено навіть захищати це вчення. Після надрукування книги Галілея “Діалог про дві найголовніші системи світу” (1632), в якій у завуальованій формі наводились докази на користь вчення Коперніка, розлючений папа Урбан VIII розпорядився розпочати вдруге допит і суд над Галілеєм. На допиті в інквізиції (1633) Галілео формально відрікся від вчення Коперніка. Після допиту Галілео під наглядом і утисками інквізиції прожив лише 9 років. За цей час він розробив метод визначення довготи на морі по супутниках Юпітера, відкрив лібрацію Місяця і закінчив велику працю, в якій виклав всі свої дослідження і відкриття з механіки. Цю працю було видано в Голландії в 1638 р. під назвою: “Бесіди і математичні докази, що стосуються двох нових галузей науки, які відносяться до механіки і місцевого руху”. У 1637 Галілей втратив зір. Лише після того, коли інквізиція остаточно впевнилась у немічності Галілея, йому дозволили виїздити з вілли до Флоренції. На цій віллі він і помер. Лише в 1735 було виконано останню волю Галілея – перенесено його прах до Флоренції, в церкву Санта-Кроче, де його з почестями поховали поруч з Мікеланджело. Наукові дослідження Галілео спирались на твердий фундамент матеріалістичної філософії. Галілео Галілей – один із засновників механічного матеріалізму, який в 17-18 ст. відіграв прогресивну роль в боротьбі проти феодальної ідеології. Відстоюючи ідеї матеріалізму Галілео доводив, що природа єдина в усіх своїх частинах. Рух небесних тіл і рух Землі підпорядковані одним і тим же законам механіки. Всесвіт безконечний у просторі і вічний у часі. В ньому ніщо не зникає безслідно і не виникає з нічого; є лише зміна взаємного розташування частин. Всі тіла природи складаються з абсолютно незмінних атомів. Рух матерії – просте переміщення її елементів. Метою науки, твердив Галілео, є знаходження причин явищ, внутрішньої необхідності. В основі пізнання, на його думку, лежать спостереження й експерименти, що їхні дані повинні узагальнюватись розумом. Галілео вважав, що людське визнання всесильне і безмежне. Але філософським поглядам Галілео властива певна послідовність. Своїми працями Галілео Галілей вніс значний вклад у справу звільнення природознавства з-під влади схоластики і богослов’я, а також