Пастернак і його роман «Доктор Живаго» пережи-ли страшні сорокові роки. Розправа над поетом відбу-лася набагато пізніше, коли до влади прийшов М. Хру-щов.

Це щасливий випадок, що роман «Доктор Живаго» пережив сталінські і хрущовські часи. Зберегла його для нас Ольга Івинська. Вона передала роман в іта-лійське видавництво Фільтрінеллі, де він і був надру-кований у 1957 році. У 1958 році Борис Пастернак за досягнення в галузі класичної поезії і прози отримав Нобелівську премію. Але що чекало його на батьків-щині!

Пастернака виключили зі Спілки письменників, з ним було небезпечно зустрічатися. Біля дачі в Передєлкіно з'явилися люди, котрі чергували, навіть не кри-ючись, і пильнували, хто куди йшов і коли приходив. Пастернак відчув загрозу нових арештів, тому він на-правляє телеграму до Шведської академії з відмовою від Нобелівської премії. Це не був вияв духовної слаб-кості. Пастернак давно вже нічого не боявся, хвороба легенів не залишала ніяких надій, і він готувався вже перейти у світ мертвих. Але він думав про живих, про своїх рідних і близьких друзів — про Ольгу Івинську, про сина Євгена, про Всеволода і Тамару Іванових, що жили поруч... Проте відмова від премії нічого не змі-нила. Обшуків і арештів не можна було спинити, однак Пастернак цього вже не побачив. 30 травня 1960 року душа покинула його тіло.

«Лютий! Дістати чорнил і плакати...»

Цей вірш належить до ранньої лірики Пастер-нака. Написаний у 1912 році, коли поет захоплю-вався символізмом. Пастернак брав участь у за-сіданнях гуртка символістів під керівництвом Ф. Степуна. Тому цей вірш слід сприймати через символістську естетику.

Тема. Зображення природи, боротьби зими і весни, а через природу — зображення руху люд-ської душі. її потягу до змін у житті, до духовного

Ідея. Перетворення, цілковита зміна у при-роді та в душі людини

Композиція. Вірш починається ліричним за-чином у формі імперативу.

«Лютий! Дістати чорнил і плакати...»

Дієслова «дістати», «плакати», «писати» набу-вають особливого значення, символізують рушій-ний процес, що розпочався скрізь — і в природі, і в суспільстві, і в душі людини. Тема загальних зру-шень знайде розвиток в основній частині вірша, яка є закликом поета перенестися у світ весни, натхнення, світлих ідеалів. Композицію вірша логічно за-вершує кінцівка, в якій звучить ідея творчості.

У душі ліричного героя здійснюється народжен-ня поета. А сам автор прагне до того, щоб відбуло-ся нове духовне народження світу і всього людства.

«Гамлет»

«Гамлет» (1946) відкриває цикл віршів Юрія Живаго до роману «Доктор Живаго». Цьому тво-рові Пастернак надавав особливого значення. Герой роману Юрій Живаго помирає, але вірш, написаний начебто від його особи, утверджує невмирущість духу і свободи людини.

Тема. Вибір моральної позиції людини у світі зла і насильства.

Ідея. Ліричний герой усвідомлює трагедію іс-торії, у якій він живе, розуміє, що він, можливо, один-єдиний намагається боротися з неправдою, але все ж таки до кінця готовий іти своєю важ-кою дорогою.

Композиція. Вірш — це логічні роздуми ліричного героя. Початок (зачин) відразу знайо-мить читача з людиною, котра потрапила на пе-рехрестя долі.

Ліричний герой намагається усвідомити, ос-мислити минуле і теперішнє, щоб визначити шля-хи розвитку майбутнього. Слово «вік» має уза-гальнююче значення. Це не тільки «вік» героя, а й століття, епоха. Ліричний герой, Пастернака праг-не віднайти не тільки свій власний зміст життя, а й сенс буття всього світу. В основній частині вірша ми відчуваємо напружену боротьбу, яка відбувається в душі героя, проте насамкінець ця боротьба за-вершується перемогою людини над собою, пере-могою внутрішньої свободи над трагедією реаль-ності, перемогою духу над мороком смерті.

Літературні асоціації. Для кращого розумін-ня вірша слід передусім звернутися до біблійно-го сюжету — моління Христа в Гефсиманському саду. Напередодні зради Іуди Ісус, що свідомо йшов на хрест, молився за все людство. Але в якийсь момент він засумнівався, а чи є сенс жер-твувати собою заради людей, котрі сплять без-пробудним духовним сном. Про сумніви Христа свідчить біблійний вислів «Авва Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо мене цю чашу», який безпосередньо відтворюється у вірші Пастерна-ка. Такі ж сумніви — боротися із злом чи змири-тися з долею — відчував і шекспірівський Гамлет (монолог «Бути чи не бути...»), і Юрій Жива-го, і сам Борис Пастернак.

Образ ліричного героя. Ліричний герой вір-ша — не Гамлет, не Христос, не Юрій Живаго і не Пастернак. Це людина у широкому культур-но-історичному контексті. Письменник показав нам особистість, котра увібрала в себе духовний досвід попередніх епох. Пастернаківський герой — це герой XX століття, але який переймається тими ж філософськими проблемами, що і його попередники. Це людина, котра протистоїть «фа-рисейству» і бореться з ним тільки одним дос-тупним йому засобом — силою духу, внутрішньої свободи і творчості.

У вірші відчуваються елементи драматизації. Тут є зовнішній конфлікт (героя і суспільства) і конфлікт (героя і суспільства) і конфлікт внутрішній –психологічний, розв’язання якого більш важливе, на думку Пастерна-ка, оскільки від того, якою буде душа людини, залежить, яким стане і весь світ.

Поетична мова. У вірші використовуються різні тропи. Вони допомагають поетові у симво-лічній формі показати духовний стан людини і світу. Особливо важлива метафора «присмерк ночі». Мова йде, звичайно, не про ніч, а про мо-рок зла і насильства, які панують у світі. Усі ре-чення повні. Синтаксичні і метричні періоди збі-гаються, що є ознакою свідомого вибору лірич-ного героя, його рішучості, моральної стійкості.

Особливості віршування. Вірш написаний п'ятистопним хореєм, який широко