Лев Миколайович Ревуцький
На оспіваній великим Гоголем Полтавщині поблизу міста Прилук є не-велике село Іржавець. Там 20 лютого 1889 року народився майбутній видатний український композитор Лев Миколайович Ревуцький. Там і проминуло його раннє дитинство. У тому селі серед привітної природи, що вабила тихою задумою, скром-ною непідробною красою, сталося перше знайомство майбутнього компо-зитора з народного піснею, її співали селяни у полі, постійно вона звучала і у хлопчика вдома. Мати, Олександра Дмитрівна, часто грала на фортепіано, а батько, Микола Гав-рилович,— на скрипці; він до того ж мав непоганий голос, і перейняв бага-то чого з вокального репертуару свого старшого брата Олександра, співа-ка Петербурзької італійської опери звучали тут такі твори, як «Патетич-на соната» Бетховена, «Серенада» Шуберта у виконанні, звичайно, не довершеному, але виразному і повному безпосереднього почуття. То було першим прилученням хлопчика до музичної класики. Відтоді протягом всього творчого життя Лев Миколайович прагнув до опанування не-вичерпних скарбів народної пісні, великої спадщини класичної музики і кращих надбань музики сучасної.
Родина Ревуцьких відзначалася любов'ю до науки, літератури і мистец-тва. Батьки багато читали, в їхніх літературних упо-добаннях значне місце посідали твори Герцена, Чернишевського, Льва Толстого. Свої демократичні переконання вони передавали дітям.
Музична обдарованість хлопчика виявилася рано. У нього був абсолют-ний слух. Коли йому минуло п'ять років, мати почала його вчити грати на фортепіано, а влітку заняття продовжувала О. Мельникова.
Після переїзду до Прилук, де Левко вступив до підготовчого класу гім-назії, мати не залишала занять музикою з ним. Пізніше його вчителькою стала Ю.О.Лякав, начальниця жіночої гімназії. В її домі хлопчик вперше почув сонати Бетховена, п'єси Шумана, Ліста, Шопена.
У ті часи Левко не виявляв особливого захоплення музикою,— воно прийшло пізніше,— але йому подобались нескладні п'єси на пісенній ос-нові. Рано полюбилася йому й справжня поезія.
У 1903 році Левко переїхав до Києва продовжувати освіту. Тоді ж від-булася перша його зустріч з основоположником української професіо-нальної музики М. В. Лисенком. Олександра Дмитрівна, яка глибоко поважала славет-ного українського композитора, знаючи його любов до народної пісні, по-радила синові записати від селян кілька іржавських пісень і подарувати при відвідинах Миколі Віталійовичу.
Навчаючись у приватній гімназії Валькера, хлопець вступив і до му-зичної школи М. Тутковського по класу фортепіано М. Лисенка, а пізніше, після нетривалих, але дуже змістовних і цікавих приватних занять з Лисенком деякий час вчився в щойно відкритій музично-драматичній школі Лисенка. Спілкування з великим композитором і видатним культурним діячем залишило глибокий слід в душі Ревуцького. Протягом усього творчого шляху Лисенко був для нього високим зразком. Через певні обставини юнакові у 1906 році довелося припинити заняття музикою. До цього призвели розпач, викликаний: смертю батьків, гостре відчуття самотності (в той час у Києві не було рідних), несприятливі житлові умови, необхідність мобілізувати всі сили для закінчення гім-назії тощо.
Поновити музичні заняття Ревуцький зміг тільки у 1908 році, вже після вступу до університету (спочатку на фізико-математичний, а потім — на юридичний факультет). Продовжувати навчання фортепіанної гри у Лисенка йому, на жаль, не довелося через велику переобтяженість вже немолодого тоді митця, Л. Ревуцький вступає в училище Російського му-зичного товариства (РМТ) у клас педагога С. Й. Короткевича, а в 1911 році, переходить до Г. К. Ходоровського. Обидва вчителі Ревуцького з фортепіано відзна-чалися хорошою піаністичною школою, були досвідченими педагогами, виступали в концертах та камерних зібраннях РМТ як піаністи, а Ходоровський — ще й як диригент. Він був також редактором педагогічної серії фортепіанних п’єс «Repertoire moderne». Теоретичні заняття проводив Є.А.Риб, учень М. Римського-Корсакова, автор теоретичних праць і музичних творів.
Бурхливе музичне життя великого міста поступово все більше захоплю-вало юнака. В той час у Києві була найкраща з провінціальних, як тоді говорили, опер, тут співали хороші, інколи першокласні співаки, був непоганий оркестр і чудовий хор. Систематично у місті відбувалися симфонічні й камерні концерти, гастролювали відомі композитори і виконавці: Ф. Шаляпін, Л. Собінов, Д. Смирнов, С. Рахманінов, О. Скрябін, М. Іполитов-Іванов, В. Сафонов, А. Коутс, Й. Гофман, Л. Годовський, І. Сливинський, В. Ландовська. Незабутнє враження залишали спектаклі українського театру корифеїв, де розквітав талант М.Заньковецької, П.Саксаганського, М.Садовського, які були не тільки прекрасними драматичними артистами, а й обдарова-ними співаками. Музика, зокрема народна пісня, посідала почесне місце у виставах цього театру, а наявність у складі трупи гарних голосів дозво-ляла інколи ставити й опери. Л. Ревуцький не пропускає жодної нагоди побувати на концерті або на виставі.
Багато вражень давали Л. Ревуцькому поїздки до Москви, де він гостю-вав у родині Писарєвих, друзів сім'ї Ревуцьких. Одна з трьох дочок Писарєвих, Софія Андріївна, стала згодом дружиною композитора. Після подорожі до Москви під час зимових канікул 1910—1911 років він робить лаконічні записи в щоденнику, які красномовно свідчать про надзвичай-но велике враження від міста і його культурних цінностей — старовинних будов, музеїв, картинних галерей. Справжню насолоду дістав він від вистав Московського Художнього театру {«Синій птах» М. Метерлінка і «Місяць у селі» І. Тургенєва) та Великого театру («Дон Кіхот» Ж. Массне з Шаляпіним в заголовній ролі і «Євгеній Онєгін» П. Чайковського із Собіновим в ролі Ленського).
Під час наступних відвідин Москви йому пощастило почути ще кілька чудових опер, серед яких найбільше запам'яталися «Псковитянка» М. Римського-Корсакова, «Борис Годунов» М. Мусоргського та «Руслані Людмила» М. Глінки за