Отже, у 30-х та на початку 40-х років значні творчі досягнення компо-зитора, його педагогічна робота в Київській державній консерваторії, про-фесором в якій він був, здобувають загальне визнання. Активною була і його громадська діяльність: він — постійний член правління Спілки композиторів України, вів значну шефську роботу на прославленому заводі «Ар-сенал».

На початку Великої Вітчизняної війни Льва Миколайовича було ева-куйовано до Узбекистану. У Ташкентській консерваторії він керував ка-федрою композиції, теорії та історії музики. Серед його вихованців можна назвати композиторів Ікрама Акбарова, Гафура Кадирова, Ібрагіма Хамраєва, корейця Пак Ен Діна, музикознавця Ірину Дулгарову. Він напружено працював як педагог, віддавав багато сил шефській робо-ті, що розгорталася в частинах Червоної Армії та госпіталях, допомагав концертним бригадам консерваторії готувати репертуар, писав для них твори.

Туга за рідним краєм посилила постійний потяг Ревуцького до україн-ського фольклору. Ще_знаходить вираження в обробках дев'яти пісень, серед яких особливе місце належить пісні «Чуєш, брате мій». Але передусім творча увага композитора була звернена в той час до воєнної тематики. З написаних ним тоді масових патріотичних пісень особливо часто звучали по радіо «Пісня кіннотників» і «За Батьківщину» (слова Д. Луценка), «На танках» (слова А. Малишка), «Зустріч на фронті» і осо-бливо «Пісня прикордонників» (слова А.Лугіна, переклад О. Новицького).

За заслуги в розвитку музичної культури нашої країни Л. М. Ревуцький у 1944 році був удостоєний високого звання народного артиста СРСР.

У травні 1944 року Л. Ревуцький повернувся у визволений Київ. З пер-ших днів він активно включається в боротьбу за відновлення культурного життя України, працюючи, зокрема, в консерваторії, у Спілці композито-рів України, яку очолював у 1944—1948 роки, а також у Спілці компози-торів СРСР як член її правління.

З 1947 року почалася депутатська діяльність Л. М. Ревуцького, що три-вала аж до 1963 року. Його обирали депутатом Верховної Ради УРСР чотирьох скликань (1947, 1951, 1955, 1959 років). Ставлячись до своїх депутатських обов'язків з усією відповідальністю, вважаючи себе на цьому посту передусім слугою народу, він віддавав депутатським справам багато часу і сил. Багаторічна депутатська діяльність Л. М. Ревуцького може служити прикладом чесного служіння справі, надзвичайно сумлінного ставлення до своїх високих обов'язків.

У післявоєнні роки більшість творів Л. Ревуцького була художнім ві-дображенням палкого патріотизму радянських людей. У них прослав-ляється Комуністична партія, самовіддана праця, дружба народів, бороть-ба За мир. У хорах a'cappella «Батьківщина моя розквітається» (слова на-родні), «Партії слава», «Орлина сім'я», «Гей, слов’яни!» (слова М. Риль-ського), дитячій пісні «Москва» (слова Н. Забіли) творчо розвинені як українські фольклорні звороти, так і інтонації та ритми революційних і масових пісень.

Найзначнішим з творів на патріотичну тему є «Пісня про Партію», її було написано як першу частину колективної кантати, присвяченої XVI з'їздові Комуністичної партії України.

Пишучи твори переважно на радянську громадянську тематику та об-роблюючи українські народні пісні, Лев Миколайович і в ці роки приділяв багато уваги редагуванню своїх раніше написаних творів. Під час Великої Вітчизняної війни багато нотних рукописів Ревуцького зникло, в тому числі партитура другої симфонії, партитура фортепіанного кон-церту фа мажор, першої симфонії. Все це доводилося поновлювати. Повертається Ревуцький і до Лисенкового «Тараса Бульби», здійснюючи його останню редакцію, яку було закінчено в 1955 році.

Широко розгортається після Великої Вітчизняної війни й педагогічна діяльність Л. М. Ревуцького: він веде в Київській консерваторії великий клас композиції, очолює кафедру теорії композиції, Ревуцький чимало уваги приділяє роботі у вчених радах консерваторії та Інституту мистец-твознавства, фольклору та етнографії Академії наук УРСР, виступає як керівник і опонент у підготовці й захисті ряду дисертацій.

Плідною була його участь у редагуванні багатотомного видання Ук-раїнської Радянської Енциклопедії. Активно працював Лев Миколайович над підготовкою академічного видання творів М. В.Лисенка. У січні 1957 року Л. М. Ревуцького було обрано дійсним членом Акаде-мії наук Української РСР.

До останніх днів життя Лев Миколайович самовіддано трудився в ім’я нашого мистецтва.

Помер Ревуцький зо березня 1977 року, похований на Байковому кладовищі в Києві.