У книзі IV од, яка складається з 15-ти віршів, проводяться ті самі думки про безсмертя поезії та прославляння Августа і його пасинків Тіберія і Друза. Урочистість, гармонійність окре-мих частин кожної оди характеризують Горація як цілком сфор-мованого поета. ,

6. Стиль і мова од. Дотримуючись давньогрецьких зразків еолійських поетів, використовуючи їхню метрику, Горацій, про-те, не є сліпим наслідувачем. У нього є немало паралелей з тво-рами давньогрецьких поетів, але їхні мотиви й цитати служать ніби лейтмотивом або епіграфом до тієї теми, яку він розвиває самостійно. Недарма він порівнює себе з бджолою, що пере-робляє в собі сік, який вона зібрала з квітів (2 ода книги IV). Свій метод роботи він сам описує як вибирання окремих рис і мотивів, які далі вплітаються в його твори. Він створює в рим-ській поезії нову лірику з розмаїттям віршових форм, і в цьому мистецтві йому немає рівних.

Оди Горація справедливо вважаються його найкращими

ІВОР&МИ. БеЗДОГаННІСТЬ ФОРМИ ППН СТИСЛІЙ ВІІП23НОСТІ МОВИ __

наслідок старанної копіткої роботи — риса, яку він запозичив у неотериків. Його художні прийоми та вибір лексики варію-ються залежно від теми й ідеї твору. Стиль римських од і вір-шів книги IV, присвячених Августовим пасинкам Тіберію і Дру-зу й написаних у дифірамбічній манері, відрізняється від стилю інших віршів майже такою самою врочистістю, як і в Піндара, оцінку творчості якого він виразно дав у 2 оді книги IV. Разом з цим серед од можна зазначити й блискучі тонкі мініатюри (І, 5) або ескізи чи новели (III, 7), у яких проявляється краси-ва простота. Художність його ліричних творів полягає в ціліс-ності, ясності думки. Порівняння, метафори й антитези, симетрія

початкових і кінцевих рядків строфи та звукопис — усе це слу-жить єдиній меті: розкрити думку.

Горацій, за власним визнанням, писав для знавців, ігнорую-чи масу й відгукуючись про неї зневажливо. Не широке коло читачів обирає Горацій суддею його творчості, а лише тих людей, компетентних у поезії, які групувалися навколо Меце-ната.

Поет сам підводить підсумок своїй творчості, вважаючи її гідною безсмертної слави, в відомій оді (III, ЗО), яка починаєть-ся словами: «Exegi monumentum...» («Віковічніший за мідь створив я пам'ятник...»).

7. Ювілейний гімн. У римських одах Горацій зарекомендував себе як «Августів співець». Через це після появи першої збірки од Август доручив йому написати ювілейний гімн «Вікову піс-ню» в зв'язку з організацією в 17 р. до н. є. всенародного свята. Такі свята, ніби за вказівкою пророчих «сівіллиних книг», мали проводитися через кожні ПО років, але їх давно вже не справ-ляли через громадянські війни. Церемонія свята, яке супрово-джувалося жертвоприношенням богам і в якому брали участь знатні люди Риму, закінчувалася співом гімну. Співав хор з 27 хлопчиків і 27 дівчаток. Цей гімн на честь Аполлона і Діани луже врочистий, Горацій звертається в ньому до богів, благаю-чи в них слави, зміцнення могутності та процвітання Римові й божественному Августові.

8. «Послання». В кінці 20 р. до н. є. з'явилася перша книга «Послань» Горація, а друга — між 19 і 14 pp. до н. є. Хоч пое-тичні листи були відомі й до нього — в творчості Луцілія й Катулла, але тільки Горацій дав закінчене художнє оформлен-ня епістолярного жанру в поезії.

Першу книгу послань написано на різні теми філософського характеру, близькі до сатир. їх, як і сатири, написано гекзаме-тром. Не всі вони справді є листами — в деяких випадках автор користується такою літературною формою для передавання своїх настроїв (І, 14; І, 20). Найбільша близькість до сатир — у сьомому посланні книги І. В ньому Горацій вертається до своєї улюбленої теми — прославляння сільського життя, підкріплюю-чи свої думки, як і в сатирах, прикладами.

Тон послань відзначається більшою серйозністю. Це поет пояснює своїм власним віком і, отже, іншими потребами. В тво-рах нового жанру більше філософських міркувань про сенс життя, вільного від будь-яких пристрастей і надмірностей. Збе-оігаючи в основному схильність до епікуреїзму (І, 4; І, 6), поет у багатьох випадках виправдовує свої положення стоїчними принципами (І, 16). Він заявляє, що не дотримується ніякої певної філософської школи, каже, що примчить гостем куди зав-годно, куди б не загнала його негода.

У посланнях Горацій дужче, ніж в інших творах, уникає питань релігії та політики \ вводить читача в свій внутрішній

світ. У заключному й у 20 посланнях книги І він навіть повідом-ляє про себе біографічні дані й дає читачеві уявлення про свок> зовнішність.

Спокій, свобода духу, подолання нерозумних бажань — ос-новні думки послань книги І. Своє завдання Горацій бачить у тому, щоб передати цю істину людям свого кола й навчити їх жити правильно, відповідно до обстановки його часу.

Великий інтерес в історико-літературному відношенні стано-вить друга книга «Послань», яка складається з трьох листів: «До Августа», «До Флора» та «Послання до Пізонів», яке відо-ме в літературі під назвою «Про мистецтво поезії».

У посланні «До Флора» Горацій не спиняється докладно на естетичних проблемах, він скаржиться на те, що в читачів мін-ливі смаки, й нарікає на хвалькуватих поетів, які визнають лише свій талант.

Свої погляди на поезію Горацій докладно викладає в двох посланнях: до Августа й до Пізонів. Послання до Августа, за свідченням Горацієвого біографа Светонія, було викликане ба-жанням імператора одержати твір, який би йому присвятив талановитий