Ставлення Горація до Плавта й Луцілія пояснюється настан-ням інших часів і інших естетичних вимог. Політичні сатири-Луцілія були спрямовані проти вищих верств суспільства. Луці-лій, за його власним визнанням, писав їх «для народу». Плав-тові й Луцілію було чужим намагання Горація догодити смакові «освічених друзів».

Бажаючи знайти в Августі союзника в боротьбі з архаїста-ми, Горацій зазначає, що схиляння перед старовиною є особли-вою формою легального протесту проти всього сучасного.

9. «Послання до Пізонів» («Про мистецтво поезії»)—пос-лання братам, які писали драматичні твори, є пам'яткою антич-ної класичної естетики.

У цьому творі Горацій ставить найважливіші для того часу питання естетики. Погляди на поезію одного з найбільших пое-тів стародавнього світу становлять великий історико-літератур-ний інтерес. Французький класицист Буало в своїй «Поетиці» (L'art poetique) іде за Горацієм крок за кроком навіть у ком-

а) Про значення поезії. Визнаючи за поезією боже-ственне походження, Горацій говорить про міфічний доісторич-ний час. Орфей, божественний тлумач волі богів, змусив людей припинити вбивства, змінити спосіб життя. В історичний час на формування поезії вплинула філософія: вона заснувала влас-ність, відокремила духовне від світського, створила право.

б) Про талант і мистецтво. Питання взаємовідно-шення таланту й мистецтва (вміння) хвилювало не тільки Гора-ція. Арістотель твердив, що «поезія — це діло або дуже обдаро-ваної природою або схильної до божевілля людини. Перші здатні перевтілюватися, другі — доходити до екстазу» (Арісто-тель, «Поетика», розд. 17).

Горацій не є прихильником цієї теорії, що ставить поета на один ступінь з віщуном, якому в стані екзальтації дається боже-ственне навіювання. Карикатуру на такого поета дано в кінці послання: в екстазі він опинився в криниці, й рятувати його не слід. Самого лише таланту не досить. Його треба доповнити знаннями.

в) Про єдність змісту і форми. Треба вміти ви-брати собі по силі матеріал з міфології чи історії, при цьому сліпе наслідування не допускається. Стислість змісту в поєднан-ні з ясністю— одна з найважливіших вимог Горація. Засуджую-чи недоречне вплітання епізодів, поет обстоює необхідність кра-си, пов'язаної з витонченістю форми й стрункістю композиції. Вчитися цього треба в давньогрецьких поетів.

Без серйозної роботи над формою твору в мистецтві не мож-на досягти досконалості. Вислів Горація «Хай на дев'ятий рік (твір) уже буде й видано» став крилатим. Над твором необхід-но наполегливо працювати, старанно обробляти його, щоб не відчувалася й найменша неточність. Горацій метафорично упо-дібнює поета скульпторові, що забирає на статуї всяку шорст-кість, яку можна відчути пальцем, коли провести ним по мар-муру.

г) Промову. Говорячи про ті слова, що відживають, і ті, що заново з'являються, порівнюючи їх із завмираючою приро-дою й людським життям, Горацій попереджає, що вводити нові слова треба обережно, старанно добираючи їх. При цьому сіїг рекомендує користуватися давньогрецьким джерелом, з невели-кими відхиленнями.

д) Про роль критики. Дуже важливе значення має думка авторитетного судді-критика, який безсторонньо проана-лізує твір з погляду стилю й мови, й недосконалий за формою твір поверне авторові на виправлення. Незалежний від автора критик, який сміливо вказує на вади творів,— справжній, непід-купний друг. Люди, які заінтересовані матеріально, не можуть бути безсторонніми. Вони платять своєму покровителеві пане-гіриками, й ті почуття, які вони проявляють, не відповідають їхній істинній думці. Це такі в Горація погляди на поезію.

329>

є) Про трагедію. Поетове завдання — радувати, на-ставляти й хвилювати — повинне виявлятися в усіх жанрах, але з особливою силою — в трагедії. Говорячи про кожний жанр зо-крема, Горацій найбільше спиняється на трагедії, обурюється зіпсованими смаками публіки, яка цікавиться лише видовища-ми, й підіймає голос на захист класичної трагедії. В її відро-дженні він бачить можливість відродження стародавньої мо-ралі.

Горація більше приваблюють міфологічні сюжети зі збере-женням традиційної характеристики героїв. Характер героя по-винен бути незмінним від початку трагедії до кінця. Поведінка й мова персонажів хай варіюються залежно від віку, походжен-ня, соціального стану й роду заняття. Хор є охоронцем справед-ливості, миру, порядку та помірності. Окрім хору, можуть брати участь лише три актори. Дія розвивається в п'ятьох актах і за-кінчується розв'язкою без участі бога.

Горацій ставить питання про причини недосконалості траге-дій і дає короткий огляд історії драми. Він торкається й сати-рівської драми, мова якої повинна бути веселою й разом з тим пристойною. Погляди Горація, безперечно, є результатом уза-гальнення його творчої діяльності. Його час наклав на ці його погляди свій незгладний відбиток. Це — відбиття літературної боротьби з епігонами олександрійців, які насаджували беззмі-стовну поезію, та з архаїстами, що не визнавали нічого нового. Вимоги Горація багато в чому тотожні з поглядами Арістотеля в його «Поетиці» (розд. 7—18).

10. Горацій — теоретик римського класицизму. Насамперед, само по собі виникає питання про порівняння теорії поезії в Горація й в Арістотеля. Це порівняння можна сформулювати досить ясно й просто. Безперечно, Горацій відрізняється від Арі-стотеля,