г) Джерела «Г є о р г і к». Це насамперед творчість Ге-сіода, з яким Вергілія тут споріднює дидактизм, але різко від-різняє добродушна ідеалізація сільського життя, подана тут на противагу тим тяжким картинам, які змальовано в «Трудах і днях» давньогрецького поета. Але найбільше Вергілій перейняв в елліністичних авторів.

«Історія тварин» Арістотеля, «Історія рослин» і «Причини» Феофраста, «Небесні явища» Арата, «Гермес» Ератосфена, «Про звірів» Нікандра Колофонського, «Про хліборобство» Катона Старшого, «Про хліборобство» і «Про бджоли» Гігіна та «Про сільське життя» Варрона Реатинського — це ті твори, які Вер-гілій використав у поемі.

У поетичному відношенні безсумнівним є і вплив Еннія, Лук-реція, Катулла і Варрона Атацинського, не кажучи вже про Гомера й Гесіода.

Усі ці дрібні поетичні запозичення губляться в загальному художньому стилі «Георгік», такому ж самостійному, своєрідно-му й задушевному, як і стиль «Буколік».

4. «Енеїда». Світову славу приніс Вергілію особливо його третій великий твір — героїчна поема «Енеїда». Як показує й сама назва цієї поеми, це твір, присвячений Енеєві. Еней був сином Анхіза і Венери, а Анхіз доводився двоюрідним братом троянському цареві Пріамові. В «Іліаді» Еней багато разів ви-ступає як найвидатніший троянський вождь, перший після Гек-тора. Уже там він користується незмінною прихильністю до себе богів, а в «Енеїді» (XX, 306 і далі) говориться про наступне царювання його і його нащадківу/над троянцями. В «Енеїді» Вер-гілій зображує прибуття Енея зі своїми супутниками після па-діння Трої до Італії для наступного за цим заснування Римської держави. Всю цю міфологію, проте, не дано в «Енеїді» повністю, бо заснування Рима віднесено до майбутнього, й про нього да-ються лише пророцтва. Всі дванадцять пісень поеми, які створив Вергілій, мають сліди неповної доробки (так, наприклад, деякі віршові рядки залишились недокінченими). Є цілий ряд супе-речностей і за змістом. Вергілій не хотів видавати свою поему в такому вигляді й перед смертю звелів був спалите її. Але за розпорядженням Августа, ініціатора створення цієї поеми, її все ж було видано після смср-гі автора.

а) Сюжет поеми складається з двох частин: перші шість пісень поеми присвячені мандруванням Енея від Трої до Італії, а наступні шість — війнам Енея в Італії з місцевими пле-менами. Вергілій дуже багато в чому наслідував Гомера, так що першу половину(_«Енеїди» цілком можна назвати насліду-/^анням «Одіссеї», а другу—¦ наслідуванням «Іліади». у^ І Пісня І після короткого вступу розповідає про переслідуван-U ня Енея Юноною та про морську бурю, внаслідок якої він зі Своїми супутниками прибуває до Карфагена, тобто до Північної Африки. Венера просить Юпітера допомогти Енеєві утвердитися

в Італії, і той обіцяє їй це. В Карфагені Енея підбадьорює сама Венера, яка прибула до нього у вигляді мисливиці. Мерку-' рій спонукає карфагенян люб'язно прийняти Енея. Еней з'яв-ляється до Дідони, цариці Карфагена, й та влаштовує врочистий бенкет на честь прибулих.

Пісня II присвячена Енеєвим розповідям на бенкеті у Дідони npV-эагйбель Трої. Еней докладно розповідає про підступність греків, які протягом десяти років не могли 'взяти Трої й тоді вдалися до небувалих хитрощів з дерев'яним конем. Грецькі воїни, які вночі вийшли з нутра дерев'яного коня, спалили Трою (1 —199). У пісні дуже багато драматичних епізодів. Жрець Нептуна в Трої Лаокоон, який заперечував проти того, щоб у місто впустити дерев'яного коня, й сам кинув у нього списа, загинув разом зі своїми двома синами від укусу двох змій, які виповзли з моря (199—233). Гектор, який недавно загинув, яв-ляється Енеєві вві сні й просить чинити опір. І тільки коли вже горів царський палац і Пірр, Ахіллів син, по-звірячому вмертвив біля жертовника в палаці беззахисного старого Пріама, царя Трої, Еней припиняє боротьбу, та й то це тільки після того, як Венера умовила його, й після спеціального чудесного знамення. Рааом зі своїми пенатами й супутниками, з дружиною Креусою й сином Асканієм (Креуса зразу ж щезає), несучи на собі ста-резного батька Анхіза, Еней нарешті вибирається з охопленого полум'ям міста й ховається на сусідній горі їді.

Пісня III — продовження Енеєвої розповіді про його мандру-вання. Еней потрапляє у Фракію, на Делос, на Кріт, на Стро-фадські острови; але через усякі страхітливі події він ніде не міг знайти собі пристанища. Тільки на мисі Акції було влашто-вано ігри на честь Аполлона, й тільки в Епірі його зворушливо зустріла Андромаха, яка тепер уже вийшла заміж за Ґелена, іншого Пріамового сина. Різні обставини заважають Енеєві утвердитися в Італії, хоч він і блаполучно проминув Сціллу і Харібду, а також циклопів. У Сіцілії помирає Анхіз.

Пісню IV присвячено знаменитому романові Дідоии і Енея. Дідока, захоплена Енеєвими подвигами, хоче одружитися з иим, і в цьому їй допомагає Юнона. А Енея чекає велике майбутнє б Італії, куди його направляють самі боги, й він не може зали-шитись у Дідони. Коли Енеїв флот відпливає від берегів Африки, Дідона, проклинаючи Енея й передвіщаючи майбутні війни Риму з Карфагеном, кидається в палаюче багаття й простромлює себе мечем, якого їй подарував Еней

(1—705).

У пісні V Еней