Пісня VI зображує прибуття Енея в Італію, його зустріч з пророчицею Сівіллою в храмі Аполлона в Кумах і одержання від неї порад щодо того, як спуститися в підземний світ, щоб узнати там від Анхіза пророцтво про своє майбутнє (1—263). З допомогою Сівілли Еней спускається в підземний світ,^ Цей світ у Вергілія зображено досить докладно. їх зустрічають спо-чатку різні чудовиська, потім Харон, страшний перевізник через ріку Ахеронт, потім їм доводиться усипити Цербера й зустріти безліч тіней, і, до речі, тіней добре відомих їм померлих. У Тар-тарі, найглибшому місці підземного царства, зазнають вічних мук знамениті міфологічні грішники на зразок зарозумілих Ти-танів, бунтівників Алоадів, безвірника Салмонея, розпутних на-хаб Тітія й Іксіона та інші. Минаючи палац Плутона, Еней і Сі-нілла потрапляють в Елісіум, тобто в область, де блаженно поживають собі праведники й де Еней зустрічає Анхіза, який показує йому всіх його майбутніх нащадків і дає поради щодо воєн в Італії. Після цього — повернення Енея на поверхню землі.

Друга частина «Енеїди» зображує війни Енея в Італії за своє утвердження там заради заснування майбутньої Римської держави.

У пісні VII Еней, коли він вступив у Лаціум, одержує згоду царя цієї країни Латина на одруження з його дочкою Лавінією. Проте Юнона, постійна противниця Енея, розладнує цей шлюб і підбурює проти Латина інше італійське плем'я, рутулів, з їх-нім вождем Турном. Латин відходить від влади, а через під-ступні вчинки Юнони стається розрив між Енеєм і жителями Лаціуму, на сторону яких переходять іще 14 інших італійських племен. --—->.

У пісні VIII Турн укладає союз з Діомедом, давньогрецьким царем в Італії, а Еней — з Евандром, греком з Аркадії, що заснував місто, якому судилося стати потім Римом. Син Евандра Паллант разом з Енеєм просить допомоги в етрусків, які по-встали проти свого царя Мезенція. На прохання Венери її чоло-вік Вулкан виготовляє для Енея блискучу зброю і щит високо-художньої роботи з картинами майбутньої історії Риму.

Пісня IX — опис війни. ^Рутули під керівництвом Турна вди-раються в троянський табір, щоб попалити кораблі, яле Юпітер перетворює ці кораблі на морських німф. Дуже важливим є епі-зод з двома троянськими воїнами — друзями Низом і Евріалом, які хоробро захищають вхід у троянський табір, але згодом ги-нуть у таборі рутулів, куди вони пішли в розвідку. Після цього Турн знову вдирається в троянський табір і після жорстокого бою повертається цілий і здоровий додому (176—502).

У пісні X — новий жорстокий бій між противниками, вже з участю Енея, який досі був в етрусків. Цей бій не може припи-нити навіть Юпітер. Турн чинить опір висадці Енея на берег і вбиває Палланта. Турна захищає його покровителька Юнона. Але Еней убиває Мезенція і його сина.

У пісні XI — похорон убитих троянців, нарада і сварка Ла-шна і Турна. В результаті войовничий Турн бере гору над Ла-тином, який пропонував перемир'я з троянцями. Далі виступ амазонки Камілли на боці рутулів, який закінчується її заги-беллю й відступом рутулів (445—915).

Пісню XII в основному присвячено єдиноборству Енея і Тур-на, яке зображується в урочистих тонах, з різними сповільнен-нями й відступами. Юнона перестає переслідувати Енея, від його руки гине Турн.

Вергілій не закінчив «Енеїду», в поемі немає зображення тих подій, які настали за війною троянців і рутулів: примирення й об'єднання латинян з троянцями, звідки и почалась., історія Риму; одруження Енея з Лавінією; появи в них сина Іула (яко-го, за іншими відомостями, ототожнювали з попереднім Енеє-вим сином, Асканієм); появи в потомстві Іула братів Рому л а і Рема, від яких ніби походять перші римські царі.

б) Історичною основою появи «Е н є ї д и» було грандіозне зростання Римської республіки, а потім і Римської імперії, зростання, яке владно вимагало для себе як історичного, так і ідеологічного обгрунту-вання. Але самих лише історичних фактів у подібних випадках буває мало. Тут завжди на допомогу приходить міфологія, роль якої в тому й полягає, щоб звичайну історію перетворювати на чудо.;Таким міфологічним обгрунтуванням усієї римської історії і стала та концепція, яку використав Вергілій у своїй поемі. Він не був винахідником Цієї концепції, а лише певною мірою ре-форматором, а головне,— найталановитішим виразником її. Мо-тив прибуття Енея в Італію є вже в давньогрецького лірика VI ст. до н. є. Стесіхора. А давньогрецькі історики Гелланік (V ст.), Тімей (III ст.) і Діонісій Галікарнаський (І ст. до н. є.) розвинули цілу легенду про зв'язок Риму з троянськими пере-селенцями, які прибули в Італію з Енеєм. Римські епічні пись-менники й історики (Невій, Енній, Катон Старший, Варрон і Тіт Лівій) також не відставали в цьому відношенні від давніх греків, і майже кожен з них віддавав данину цій легенді. Вихо-дило так, що Римську державу заснували представники одного з найповажніших народів далекої давнини, я саме троянці, тоб-то фрігійці; при цьому Август, якого всиновив Юлій Цезар, по-ходив від Іула, Енеєвого сина. А що ж до Енея, то ввесь антич-ний світ ніколи не сумнівався, що він був сином Анхіза й самої Венери.