Звідси випливає і весь ідейний зміст «Енеїди». Вергілій хотів у найурочистішій формі прославити імперію Августа; і Август і справді виходить у нього наступником стародавніх римських царів, а його праматір'ю є Венера. В «Енеїді» (VI) Анхіз пока-

зує Енеєві, який прийшов до нього в підземний світ, усіх слав-них нащадків, які управлятимуть Римом, царів і громадсько-політичних діячів. І закінчує він свою мову словами, в яких протиставляє давньогрецькому мистецтву й науці чисто римське мистецтво — воєнне, політичне і юридичне (847—854):

Інші майстерніш за тебе литимуть статуї з міді,

З мармуру теж, я гадаю, різьбитимуть лиця живії,

Краще в судах промовлятимуть, краще далеко від тебе

Викреслять сферу небесну і зір кругове обертання,—

Ти ж пам'ятай, громадянине римський, як правити світом,—¦

Будуть мистецтва твої: у мирі тримати народи.

Милувать щирих підданців і вкрай довойовувать гордих.

Ці слова, як і багато що інше у Вергілія, свідчать про те, що «Енеїда» є не просто похвалою Августові й обгрунтуванням його імперії, а й твором патріотичним і глибоко націо-нальним. Звичайно, ніякого патріотизму не буває без будь-якої соціально-політичної ідеології; й цією ідеологією в даному випадку є прославляння імперії Августа. Проте це прославляння подається в «Енеїді» в настільки узагальненому вигляді, що стосується вже всієї римської історії й усього римського народу. На думку Вергілія, Август є лише найяскравішим представни-ком і виразником усього римського народу.

Зауважимо, що з формального погляду ідея троянського по-ходження Риму повністю суперечить італійській ідеї. За однією версією, римські царі походять від Енея й, отже, від Венери, а за іншою версією, вони — від Марса і Реї Сільвії. Додамо до цього, що в самій «Енеїді» чисто італійський патріо-тизм зображено досить виразно. Силу, могутність, хоробрість, загартованість у боях і відданість батьківщині в італійців різко протиставлено в передсмертній промові Нумана фрігійській зні-женості та схильності до естетичних задоволень, млявості й лі-нощів. Та й сам Юпітер і в пісні І і в пісні XII має намір ство-рити Римську державу на основі змішання італійців і троянців, але з явною перевагою італійців, бо ні моралі та звичаїв, ні мови, ні назви троянців римський народ не сприйме, а сприйме, за словами Юпітера, тільки їхню кров. (Грубість і загартова-ність італійців вдяло демонструється, наприклад, тим, що італі-зований грек Евандр укладає Енея спати на сухому листі й вед-медячій шкурі). Отже, в остаточному вигляді ідеологія Вергілія виводить римських царів також від Марса і Реї Сільвії, але розуміє цю останню вже як Енеєвого нащадка, а не як спокон-вічну італійку (слідом за Невієм і Енніем, які робили Рею Сіль-вію навіть не далеким нащадком Енея, а прямо його дочкою). Цим самим Вергілій хоче об'єднати здорову, міцну, але грубу італійську народність на чолі з Марсом з благородним, витон-ченим і культурним троянським світом на чолі з Венерою.

в) Художня дійсність Вергілієвої «Енеїди» відзна-чається чисто римськими й навіть підкреслено римськими

рисами. Римська поезія відзначається стилем монументальності в поєднанні з величезною деталізацією, яка доходить до натура-лізму. Проте і того й іншого було досить в античній літературі ч до Вергілія. Риси монументальності є в Гомера, Есхіла й Со-фокла, у римських епіків і в Лукреція, та й афективну психоло-гію представлено в них достатньо. Але в Римі й особливо у Вер-гілія ці риси художнього стилю доведено до такого розвитку, який переводить їх у нову якість. Монументальність доведено до зображення світової Римської держави, а індивідуалізм вті-лено тут у надто зрілу й навіть перезрілу психологію, яка змальовує не тільки титанічні подвиги, а й вагання та невпевне-ність, які доходять до глибоких конфліктів, напруження при-страстей і передчуття катастроф. Цей складний елліністично-римський стиль Вергілія можна спостерігати як на художній дійсності його поем, включаючи речі, людей, богів і долю, так і на формі зображення цієї дійсності, включаючи епос, лірику, драму й ораторське мистецтво в їхньому неймовірному пере-плетенні.

г) Укажемо на зображення речей у Вергілія. Ці речі по-казано розкішними, такими, щоб вони могли справити глибоке враження. Так, у пісні XII зображується, як перед двобоєм Енея і Турна цар Латин їде в чотирикінній колісниці і його чоло оточено дванадцятьма золотими променями. Турн прибуває па-рою білих коней і потрясає двома широкими списами. Еней ви-блискує зоряним щитом і небесною зброєю.

Про роботу Вулкана в Гомера є тільки згадка про молот з ковадлом, кліщі,.міхи й одяг робітника й говориться про широ-ку спину, могутні груди й м'язисті руки Гефеста. А в Вергілія зображено грандіозну й страшну підземну фабрику, яка вражає своїм гримінням і блискотінням та всякими космічними витво-рами на зразок громів, перунів, хмар, дощів, вітрів та іншої всячини. На щиті Ахілла у Гомера картини з подіями астроно-мічного й побутового характеру, а на щиті Енея у Вергілія (VIII, 617—731) зображено всю грандіозну історію Риму і її найбільших діячів та показано світову могутність держави, при-чому все це виблискує й світиться, а про Енеєве озброєння ска-яяно. що від нього, наче від сонця, може зайнятися й сиза дощо-ва хмара. Монументальність і барвистість зображення тут видно зразу.

Природа у Вергілія також має риси римської поезії. Тут до грандіозності часто домішується дуже велика деталізація, супроводжувана докладним аналізом різноманітних