На протилежність цьому, в пісні IV (522—527) зображено мирну тишу нічної пори, й також з різними деталями.

Евандр, ідучи з Енеєм біля того місця, де має бути майбут-ній Рим, показує своєму супутникові на гаї, ріки й худобу; вза-

XII. ГОРАЦІЙ

1. Біографія. Молодшим сучасником Вергі-лія був Квінт Горацій Флакк, видатний поет епохи Августа. Горацій народився в 65 р. до н. є. в Венузії, на півдні Італії. Його батько був вільновідпущеником, володів невеликим маєт-ком. Він дав своєму синові добру освіту. Спочатку Горацій на-вчався в Римі в школі, де вивчав Гомера й стародавніх римських поетів, а потім поїхав в Афіни. Там він займався давньогрець-кою поезією й філософією — «істину-правду шукав».

Інтерес до питань етики, властивий сучасникам Горація, по-силився у римлян ще з часів Ціцерона. Філософію вони розумі-ли як науку про мораль. Проте й у цих питаннях Горацій не до-тримувався строго визначеної філософської школи. Для нього характерне строкате, непослідовне поєднання поглядів і вимог різноманітних філософських систем. В епоху Августа еклектизм був поширеним, існувала навіть еклектична школа Секстія з Олександрії. Останні роки республіки й роки принципату, який уже утверджувався, коли освічені верстви римського суспільства розуміли епікурейську етику як заклик до необмеженої насоло-ди, сприяли появі у Горація поглядів, близьких до епікуреїзму, бід яких він і до самого кінпя не відмовляється. До цього долу-чився й безсумнівний вплив на нього поеми Лукреція «Про

природу речей», сліди якого можна знайти в сатирі І, 5, в оді І, 4 посланні І, 12 та ін. Разом з тим у нього згодом народжуються симпатії й до стоїцизму. Це вчення також мало успіх. У ньом^ відображався ідеал мудреця, в якому сучасники Горація, ще ідеалізували минуле, бачили стародавнього римлянина з прита-манними йому чеснотами: любов'ю до батьківщини, благочестям і мужністю.

Коли після вбивства Цезаря в Афіни прибув Брут, Горацій примкнув до нього й одержав звання військового трибуна. З по-разкою Брута біля Філіпп (42 р. до н. є.) й розгромом респуб-ліканської партії закінчився й період юнацьких захоплень Гора-ція: загинули мрії про римську свободу, попереду було нове життя. «З підрізаними крилами» повернувся він у Рим внаслі-док амністії. Маєток було конфісковано, засобів до існування не було, й колишній начальник легіону вступив у колегію кве-сторських переписувачів, обов'язком яких було переписувати закони, протоколи та інші державні документи. На цей час (ЗО роки до н. є.) припадає початок його літературної діяльності. «Відважна бідність», як він сам заявляє, спонукала його писати вірші. Свої перші вірші Горацій називає «Еподи» '. Водночас ьін узявся писати й сатири.

Ці перші літературні спроби Горація привернули до нього увагу Вергілія, який побачив у ньому талановитого поета. Вер-гілій познайомив його з Меценатом, який, здійснюючи політику Августа, спрямовував творчість поетів.

Вступ Горація в літературний гурток Мецената змінив його життєвий шлях. Він став близьким до свого високого покрови-теля, який подарував йому Сабінський маєток.

У тяжких випробуваннях громадянської війни з Горація не вийшло бійця. Ці випробування спонукали його відійти від по-літичної боротьби. Горацієві, як і багатьом його сучасникам, імпонували ті заходи, яких Август вживав у зв'язку зі встанов-ленням внутрішнього миру й якими він пишався, коли перелі- І чував свої заслуги як заслуги державного діяча.

Поступово Горацій стає «Августовим співцем», як назвав його Пушкін. Але інколи йому було тяжко усвідомлювати свою залежність від можновладців, і він, як свідчить його біограф | Светоній, навіть відмовився від почесної для нього пропозиції посади секретаря при Августі. Светоній наводить Августового листа, в якому імператор скаржиться на те, що Горацій гребує дружбою з ним: «Чи, може, ти боїшся, що твоя дружба зі мною накличе на тебе ганьбу в потомстві?» (Горацій у відповідь пише послання 1 книги II).

Більшу частину свого життя Горацій провів у Сабінському маєтку. Помер він у 8 р. до н. є., залишивши порівняно невелику книгу віршів, які принесли йому безсмертну славу.

1 Епод (грец. epodos) — частина ліричного вірша; двовірш, у якому другий вірш коротший за перший; закінчення пісні, приспів.

318

Уся літературна спадщина Горація складається із збірки еподів, двох збірок сатир, чотирьох книг од, ювілейного гімну і двох книг послань.

2. «Еподи» Горацій видав у 31—ЗО pp. до н. є. Він, як і Архі-лох (давньогрецький поет VII ст. до н. є.), здебільшого писав ямбами. Пізніше, в поетичних листах І книги (в 19 листі), Гора-цій заявляє, що він наслідував Архілоха, але все-таки старався не в усьому бути залежним від давньогрецького попередника: «В Архілоха лиш палкість і розмір Брав я, не теми його, не сло-ва, що цькували Лікамба».

Збірка еподів складається з 17 віршів, написаних на близькі поетові теми з сучасної йому дійсності. Зміст еподів відзначає-ться розмаїттям, але серед них можна виділити групу віршів політичного спрямування.

Епод 1 було написано пізніше за інші, але він займає в збір-ці перше місце, як присвята Меценатові й як вираження поето-вого ставлення до вельможі, в якому він бачив свого захисника і покровителя.

Незабутні мріяння, які відроджують «золотий вік», відобра-жено в еподі 16. Ці мріяння заводять Горація на далекі острови «блаженних», куди він закликає римських громадян і де можна забутії про сварки, які