В еподі 9, який прославляє битву біля Акцію, поет називає Октавіана Цезарем, співчуває йому в труднощах і робить випад проти переможеного Антонія, якого підкорила собі цариця Клео-патра й заради якої він забув за свій обов'язок. Роки тяжких випробувань і страх перед майбутнім змусили Горація по-іншому оцінити політичну обстановку. Він бачить в особі Ок-тавіана державного діяча, який здатний створити в країні спокій.

Є еподи, в яких виражено ставлення Горація до його літера-турних противників і які свідчать про його участь у літератур-ній боротьбі ще на початку творчого шляху. їх написано в різ-ких тонах. В еподі 6, наприклад, Горацій, не називаючи свого противника, говорить, що готовий захищатись від укусів собаки. Називаючи себе «другом пастухів», він, можливо, має на увазі Вергілія, якщо зважити, що його «Буколіки» з'явилися в 39 р. до н. є., а свої еподи Горацій писав по ЗО р. до н. є., коли він був Вергілієві другом і входив до гуртка Мецената. В еподі 10 противником Горація є Мевій, який гудив і Вергілія. Поет шле своєму літературному ворогові прокляття й побажання загибелі від аварії корабля. Цей епод є пародією на звичайні вірші з

побажанням щасливої дорогії людині, яка відправляється в не-безпечну подорож.

В інших віршах Горацій торкається деяких явищ суспільного життя. Еподами 5 і 17 він відгукується на постанови прозаборо-;іу чаклунства. Різко нападає він на огидну чаклунку Канідію. Me обминає він і морального падіння жінок (еподи 8 і 12), кри-тикує зарозумілість вискочки з рабів, який зайняв становище військового трибуна (епод 4). Ці еподи мають соціальне спря-мування.

Прославлянню сільського життя на лоні природи — своїй улюбленій темі — Горацій присвячує епод 2. В цьому вірші він використовує пародію. Серйозність викладу всіх принад села контрастує з несподіваною кінцівкою — все це лише облудні висловлювання жадібного лихваря Альфія.

Зазначені ямбічні вірші за своїм змістом близькі до сатир. У них Горацій нерідко вдається до прийому, характерного для його сатир,— думки автора висловлюють особи, які беруть участь у діалозі або монолозі.

Еподи, темою яких є заклик до насолоди, як заявляють деякі дослідники, розчистили поетові шлях до од і стали прелюдією тих творів, у яких вік так уміло застосовував форми класичної давньогрецької лірики.

3. «Сатири». Горацій випустив дві книги сатир — першу близько 35—34 pp. і другу — близько ЗО р. до н. є. Найраніші твори Горація — сатири першої книги. їх було написано не для опублікування Лише близько 35 р. до н. є. Горацій об'єднав 10 віршів в одну книгу, присвятивши її Меценатові. Ім'я Меце-ната є в першому вірші, виступає він у середині книги — в 6-й

сатирі, а остання сатира відіграє роль епілогу, де знову згадано Мецената в оточенні достойних його людей. Повсякденні яви-ща, непомітні факти служать матеріалом для бесід автора з читачем. Недарма ж він каже, що ці бесіди «повзають на землі» (Посл. II, 1, 250). Бесіда неминуче передбачає діалог.

На кінець республіки почали виступати стоїчні проповідники, які дотепно говорили в формі діатриб про пороки свого часу. Діатриба — це обговорення в легкому, розмовному тоні однієї філософської, здебільшого етичної, тези. Анекдоти, цитати, по-рівняння, антитези — найчастіше вживані прийоми діатриби. Діалог ведеться з уявним противником. Гра запитань і відпові-дей, позірна безплановість, відхилення, вставки — все це робить діатрибу схожою на імпровізацію. Елементи діатриби проника-ють і в сатиру, проза тут перемішується з поезією. Як своєрід-ний, оригінальний жанр сатира оформляється в творчості Луці-лія, якого Горацій називає «винахідником» сатири. Горацій, який жив в епоху Октавіана (Августа), не міг висловлювати своє невдоволення відверто І різко. Навіть у його найгострішій сатирі 2 книги І його різкість дуже поступається перед різкістю Луцілія.

Серед 10 віршів першої книги дві сатири — 4 і 10 — займа-ють особливе місце; їх написано на літературні теми. Перша трактує про спрямованість сатири, друга — про вимоги до фор-ми поетичного твору. 10 сатира починається словами: «Так! Я, звичайно, сказав, що вірші в Луцілія грубі». Це відповідь шанувальникам Луцілія, прихильникам республіки, вороже на-строєним до Октавіана (Августа). Називаючи себе послідовни-ком Луцілія, Горацій разом з тим критикує його. Поет нового часу, Горацій виробляє собі свої естетичні вимоги. Різницю між собою й Луцілієм він пояснює саме настанням нових часів і, отже, іншими завданнями. Якби Луцілій жив у часи Октавіана (Августа), він погодився б з цими вимогами і сам дотримував-ся б їх, говорить Горацій. Схвалюючи полемічні прийоми Луці-лія з «солоними» насмішками, веселістю, тонкістю й гостротою, Горацій гіркотно зауважує, що тепер навіть незначна критика спричинює невдоволення.

Головна вада творчості Луцілія — недосконалість форми творів. Горацій дорікає йому за багатослів'я, неясність і недо-сить старанну обробку. Стислість мови, вміння користуватися складом то величним, то грайливим, не нехтувати жартом — такі вимоги ставив Горацій не тільки до старих поетів, а й до пред-ставників олександрійського напряму (І, 10, 20—28). Впевне-ності в правоті своїх поглядів надає Горацієві схвалення його творчості багатьма «освіченими друзями» (І, 10,