всесвітня література має поета з віршем мелодійним і на-прочуд гарним, — поета, який красу своїх творів будував не на засобах поетичного впливу, що б'ють у вічі, а, навпаки, на засобах найтонших — асонансах, алітераціях, внутріш-ніх римах...»

Польські письменники, критики й літературознавці — Л. Совінський (1831—1887), Л. Кондратович-Сироком-ля (1823—1862), А. Гожалчинський, П. Свенціцький (1841—1876), В. Оркан (1876—1930), Ч. Янковський (1857—1929), Е. Колодзейчик (1886—1915), М. Якубець (1910), Єжи Єнджеєвич (1902—1975), Т. Лер-Спла-вінський (1891—1965) та інші високо оцінювали творчість великого українського поета.

Талановитий польський письменник П. Свенціцький 1871 р. писав: «Великі поети Байрон, Гете, Словацький — великий поет Шевченко! З тими геніями до ряду він став, перевищив їх, величний!». Польський поет Ч. Янковський в статті «Кобзар України» (1911) такими словами означив вагу Шевченка для України і для всього світу: «Він (Шев-ченко) поклав основний фундамент під національну сві-домість, яка з того часу розвивалася з року в рік, а величчю свого «Кобзаря» завоював українському письменству гро-мадянство в світовій літературі».

Видатний польський письменник і літературознавець Єжи Єнджеєвич, автор великого біографічного роману про Шевченка «Українські ночі або родовід генія» («Noce Ukrainskie abo rodowod geniusza», 1972), який видрукува-ний у перекладі на українську мову в журналі «Київ», дуже докладно й яскравими фарбами змалював життя й творчість Т. Шевченка на широкому тлі історичних, суспільних і культурних подій своєї епохи, підкресливши, що Шевченко був геніальним поетом і геніальним організатором націо-нальної свідомості українців. Поезія Шевченка, каже він, «як стовп вогняний, світить українцям і вказує їм шлях до майбутнього».

Сучасний видатний польський літературознавець про-фесор Мар'ян Якубець, автор монографії «Шевченко і польська література» та окремих розвідок про Шевченка, зазначає, що поетична творчість Шевченка — це «одно з найцікавіших явищ у світовій літературі XIX століття». І далі він стверджує: «Небагато було на світі поетів, які б відіграли в житті власних народів більшу роль, ніж Шевчен-

ко на Україні... Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним.

Немає в ній відповідника в світовій літературі. Поет відчув і відтворив єдину й неповторну долю свого народу.., він був володарем душі свого народу, його совісті,... він на весь голос, якого ще не чули в цьому краї, закликав ук-раїнський народ до боротьби за громадську й національну свободу...»

Чеські й словацькі письменники й літературознавці у своїх працях про Шевченка підкреслювали його великий вплив на слов'янські літератури і його велике значення для українського народу і для всіх народів світу. Видатний чесь-кий письменник Ян Гудец (1856—1940) писав: «Для свого народу Шевченко став ніби прапором; живодайне слово поета стало запалюючою іскрою нової сили... і цією новою силою була національна свідомість».

Сучасний видатний чеський і словацький літературо-знавець Михайло Мольнар у своїй науковій розвідці «Тарас Шевченко у чехів і словаків» підкреслив загальнолюдське значення творчості Шевченка: «... завдяки вдалому поєд-нанню національних і загальнолюдських мотивів шев-ченківська поезія стала зрозумілою, а часто й близькою багатьом читачам неукраїнцям та навіть і неслов'янам. Шевченко став поетом загальнолюдського значення, який має що сказати найвіддаленішим народам світу».

Особливо великий вплив мав Шевченко на болгарських поетів і письменників. Болгарський народ, що боровся за національну й політичну свободу, в могутній поезії Шев-ченка, в його національно-визвольних ідеях бачив вияв-лення своїх власних прагнень і заповітних мрій. Болгарські критики й літературознавці багато писали про Шевченка. Видатний болгарський літературознавець Іван Шишманов (1862—1928), автор багатьох праць про Шевченка, доклад-но проаналізував творчий шлях великого українського по-ета, показав великий вплив його творчості на болгарських поетів Р. Жинзифова, Л. Каравелова, П. Славейкова. «Пристрасна любов до батьківщини і віра в її світле май-бутнє — це основні акорди Шевченкової ліри», — каже 1. Шишманов.

Ювілейні роки — 1911 і 1914 — викликали в Болгарії надзвичайно великий інтерес до Шевченка. Великий відгук поезія Шевченка мала також у Сербії, Хорватії, Словенії, Македонії, Чорногорії й Боснії.

Словенський критик Й. Абрам (1875—1938) підкреслив велике значення Шевченка для всього людства. «Між увін-чаними геніями світу важко знайти йому рівного... Шевчен-ко відрізняється від інших поетів тим, що він уособлює в собі весь багаточисленний український народ: він є голос наро-ду, виразник страждань, прагнень і життя народу, він є його душа... він будитель, вчитель, поводир і пророк народу... Жодна нація не має поета, який би був так тісно зв'язаний з народом, як чудовий Шевченко з Україною». Велике зна-чення Шевченка для майбутнього підкреслює словенський критик Андрій Хаєк в опублікованій 1903 р. статті: «Тарас Шевченко охоплює своїм генієм не тільки минуле та сучас-не свого народу, а й дивиться також і в майбутнє... Шевчен-ко запалив у своїх піснях світло волі, братньої любові, де-мократизму, солідарності з усіма гнобленими, і за тим світлом ітиме ще багато поколінь українського народу».

Визначний румунський літературний критик Добро-джану-Геря (1855—1929) у своїй праці про Шевченка дав загальну характеристику творчості Шевченка, особливу увагу звернувши на образ знедоленої матері в поемі вели-кого українського поета: «Всі принижені й нещасні привер-тали велику й чутливу душу геніального поета... Найкраща його поема є "Марія"... Жоден з поетів не наважився під-нести жінку на таку височінь, на яку насмілився Шевчен-ко».

Угорщина устами своїх поетів, критиків і літературо-знавців з глибокою пошаною схиляється перед великим українським поетом.

Угорський літературознавець Іштван Молнар у своїй ґрунтовній розвідці, надрукованій 1910 р. («Тарас Григоро-вич Шевченко»), докладно описав життя і проаналізував творчість Шевченка, відзначивши місце Шевченка в