Видатний французький літературознавець і перекладач творів Шевченка на французьку мову Еміль Дюран (1838— 1903) у своїй статті «Національний поет України» (1876) відзначає гуманізм поезії Шевченка і зв'язок його поетич-ної творчості з українською народною піснею. Особливо високо оцінює Е. Дюран поеми Шевченка, присвячені жін-ці-матері. Стаття Дюрана сприяла поширенню популяр-ності Шевченка не тільки у Франції, а і в Сполучених Штатах, бо того ж самого року (1876) була перекладена англійською мовою і надрукована в Нью-Йорку.

В Англії популяризатором творчості Шевченка був про-фесор Оксфордського університету Уільям-Річард Морфіл (1834—1909). Він опублікував три статті про Шевченка. В одній із своїх статей він підкреслив народність великого поета України: «Його {Шевченка. — П. О.) творчість спов-нена національного колориту, а його герої — це носії національних рис народу».

У Сполучених Штатах Америки перша згадка про Шев-ченка з'явилася 1868 року, коли політичний емігрант з України Агапій Гончаренко опублікував у «Віснику Аля-ски» англійською мовою власний прозовий переклад урив-ків з поеми «Кавказ». Першим у США почав перекладати

твори Шевченка англійською мовою (1928) професор Ко-лумбійського університету К. О. Менінг. Він же докладно описав життя українського поета і проаналізував його творчість, підкресливши велике значення поезії Шевченка для України і для всього світу. Твори Шевченка переклада-ли англійською мовою англійська поетеса Віра Річ і канад-ський філософ Ватсон Кірконнелл, автор статей про Тараса Шевченка.

Твори Шевченка перекладено також китайською, япон-ською, казахською, узбецькою, каракалпацькою, удмурт-ською, єврейською, турецькою, татарською, азербайджан-ською, грецькою і багатьма іншими мовами світу. Цими ж мовами опубліковані статті про життя й творчість Тараса Шевченка.

До учених із світовим ім'ям, які своїми дослідженнями зробили важливий науковий внесок у шевченкознавство, належать датський літературознавець Георг Брандес (1842—1927) і славнозвісний шведський славіст Альфред Єнсен (1859—1921). Як висновок свого аналізу поетичної творчості Шевченка Г. Брандес дав таке загальне визна-чення своєрідності Шевченкової поезії: «Поезія Шевченка являє собою найвищий і найповніший вираз у літературі дум і прагнень народу, до якого належав і сам поет».

А. Єнсен, автор цінних досліджень з історії української літератури і зокрема автор двох видатних праць про Шев-ченка, опублікованих 1909 і 1916 р. («Український націо-нальний поет» і «Тарас Шевченко. Життя українського по-ета») дав глибокий аналіз ідейного змісту творів Шевченка та докладну характеристику художніх особливостей поезії великого українського поета. Подаємо кілька цитат із цих праць Єнсена про Шевченка: «Тарас Шевченко займає особливе місце в світовій літературі, він сам створив літе-ратуру і втілив у своїх піснях душу всього народу... Доля Шевченка — для України одночасно типова і символічна. Він був для народу величним прикладом справедливості і самозречення... Дві сили підтримували поета в найважчі хвилини його життя: віра в справедливість і полум'яна лю-бов до батьківщини».

Аналізуючи поетичну майстерність Шевченка, відзна-чаючи різноманітність форм його творів, їх ритмічне багат-ство, красу поетичного стилю, А. Єнсен ставить Шевченка поряд з найбільшими майстрами світової літератури. Зраз-ком високого поетичного мистецтва А. Єнсен вважає вірш

Шевченка «Лілея». «Ця поезія, — каже він, — є витвором високої майстерності: вона могла б принести честь і самому Гете. І мені здається, що ця поезія має символічне значення. І сам поет упав жертвою насильства; та з руїн устає його поезія, як чиста лілея, над якою витає божество, щоб його земляки завжди втішалися його небесною красою». Далі Єнсен визначає місце Шевченка в світовій літературі такими словами: «Коли б Шевченко створив тільки балади, по-літичну сатиру і народні пісні, то він, безумовно, був би найвизначнішим поетом України. Та своїми високими ідеалами, справді гуманним світоглядом поет вийшов да-леко за межі України і забезпечив собі постійне місце в світовій літературі. Бо Тарас Шевченко був не тільки націо-нальним, а й загальнолюдським поетом, СВІТОЧЕМ ЛЮД-СТВА».

ВСТУП

Геніальний український поет Тарас Шевченко є цент-ральною постаттю не тільки в історії української літератури, але й в усій історії України XIX століття. Йому належить головна роль в історії українського національного відрод-ження XIX і XX століть. Значення його діяльності епохаль-не.

Великий вплив Шевченка почався у 1840 році, коли вийшов у світ перший збірник його поезії під назвою «Коб-зар». Для української інтелігенції сорокових років XIX ст. поезія Шевченка була, за образним висловом Пантелеймо-на Куліша, «воістину гуком воскресної труби архангела»1. Для української молоді тих часів, як свідчить П. Куліш, Шевченко був не тільки генієм слова, а й «національним пророком». У 1890-х роках видатний український письмен-ник і громадський діяч Борис Грінченко у своїх «Листах з Наддніпрянської України» відзначив вагу Великого Кобза-ря такими словами: «В українській літературі з'явиться ще багато діячів, рівних Шевченкові талантом, але не буде вже ні одного, рівного йому своїм значенням у справі нашого національного відродження: будуть великі письменники, але не буде вже пророків»2. Михайло Драгоманов також не тільки визнавав Шевченка геніальним поетом, але й зазна-чав, що національна свідомість Шевченка, народолюбство поставили його, «як епохальну прояву в історії громадської

думки на Україні»3.

Акад. Дмитро Овсянико-Куликовський в 1911 p., висту-паючи у Петербурзі на Шевченківському святі, підкреслив, що Шевченко великий поет національного відродження і поет загальнолюдський. Його лірика, на думку акад. Овся-нико-Куликовського, це лірика величезної сили, що її красу не перевищувала лірика Пушкіна, Гете, Шіллера і Гейне, й що її походження — це тайна генія4.

Надзвичайна популярність Шевченка серед українсь-кого народу виявилася ще в передреволюційні роки. Коли Царський російський