урочистий і послідовний у гніві до ворогів, готовий виконати свою життєву місію месника за народ до кінця, якою вона не була б жахливою.

Такі ж Залізняк і Гонта. Герої, ніби куті із заліза та сталі. Величні у своїй справедливій помсті, вони виконують свій обов'язок перед гнаними і знедоленими.

Матеріали рецензованого збірника засвідчують, що Шев-ченко був добре обізнаний з новітньою західноєвропейсь-кою літературою. Звертався до Гете, якого високо цінував як лірика і мислителя, не раз цитував філософсько-етичні узагальнення з «Фауста».

Він знав творчість Шіллера. Любив шотландського пое-та Бернса і відчував з ним якусь внутрішню спорідненість, бо Берне був таким же селянином за походженням, як і він сам, таким же сином уярмленого народу.

Професор Петро Одарченко в своїх літературних розвід-ках доказово доводить, що Шевченко як митець посідає чільне місце серед прогресивних, найбільших європейських поетів першої половини XIX століття — Байрона, Пушкіна, Міцкевича, Гейне, Гюго.

Питання про зв 'язки Т. Г. Шевченка зі світовою літера-турою, наголошує автор збірника, були б далеко не вичер-паними без врахування тогочасних літератур слов'янських народів, до яких насамперед звертався допитливий розум Тараса.

Літературознавство і критика засвідчують постійний інтерес українського поета до болгарського та сербського фольклору, до відродження південнослов'янських народів, до діяльності чеських і словацьких будителів, до багатої польської романтичної літератури.

Але найбільше йому боліла доля уярмлених народів Російської імперії. Виступаючи в темну ніч російського цар-ського деспотизму за національне відродження України, Шевченко водночас боровся і проти поневолення народів Кавказу, Білорусії, Литви, Киргизії та ін.

Наш сучасник, відомий осетинський письменник і літе-ратурознавець Нафі Джусойти пише:

«Слово Шевченка возвеличує, облагороджує, формує наші душі... Безперечно, пророча місія Шевченка триває і нині, і він обходить «моря і землі, своїм божественним сло-вом кличе людей до добра та справедливості...»

Завершуючи статтю «Творчість Т. Шевченка в оцінці світової критики», Одарченко підкреслює, що поетове

слово є й буде найголовнішою зброєю у боротьбі за свободу, національне відродження і державну незалежність україн-ського народу.

Донести до читача слово істини, викрити помилки і пе-рекручення в трактуванні життя і творчості Великого Коб-заря, їх фальсифікацію — ось яке основне завдання ставив перед собою проф. Петро Одарченко в збірнику «Т. Г. Шев-ченко і українська література». І, треба підкреслити, автор його досягнув. Тому-то ця книга буде ще одним гідним внеском у Шевченкіану і гарним подарунком до 180-річчя , з дня народження поета.

Видавництво «Смолоскип»