Але головне в ціх малюнках лежить глибше - в повноцінному синтезі зображення, ідеї та емоції. Такий синтез найбільш відчутний у віршах “Біля хати”, “На березі”, “Прорив”, що малюють окремі епізоди сталінградської епопеї.

Мета поета - розбудити у воїні всі чуття, що можуть служити розгрому ворога, чуття особистої відповідальності за хід війни, за майбутнє людей, землі, за долю старої жінки з вірша “Біля хати” і за долю Волги, Дніпра, всієї Батьківщини:

І зрозумів він: тисяча незнаних

Чиїхось дочок, матерів, дружин,

Сестер і подруг, рідних і коханих

Став захистом і порятунком він.

Особливого значення в цьому плані набували вірші, в яких звучали голоси поневоленої фашистами України. Журні і гнівні - вони закликали до помсти і визволення, проривалися крізь гул великого бою:

Крізь рев вогню, крізь свист і скрегіт сталі,

Крізь гуркіт битв, крізь гук і вибух січ,

Крізь землетрус, крізь вкриті димом далі

Ми чуєм клич - це України клич…

І поруч з цими рядками - енергійні, наснажені думкою про дружбу народів як запоруку перемоги:

Як непохитні витязі війни

В огні, в диму стальної веремії

Стоять сини великої Росії

І України милої сини.

Казах, грузин стоять із ними рядом,

Узбек, таджик, вірмен і білорус,

Стоять, як мур, під рідним Сталінградом -

Незламний мур, і дружба, і союз!

І знову ідея - в глибинних роздумах про природу подвигу радянських людей:

Вони змагались, юні і могучні,

На схилах Волги - за дніпрові кручі,

На сталінградських вулицях - за Львів,

Вони, йдучи в нечувані бої,

Б`ючись за всю радянську Батьківщину,

Змагалися за рідну Україну,

За волю й щастя, славу й честь її.

Серед чуттів, що їх мобілізовувала радянська література на розгром гітлерівських загарбників, особливе місце посідало чуття героїчних традицій минулого. Мужні образи наших великих предків запалювали воїнів на нові подвиги. До цих історико-патріотичних творів належала і поема Бажана “Данило Галицький” (1942 рік). Вона, як літопис, кожним своїм гартованим двовіршем була звернута до патріотичної свідомості захисника своєї Вітчизни.

Принцип розглядання явища в широких горизонтах часу, застосовуваний раніше до сучасних тем, тепер діяв у оберненому напрямі, але приносив такий же ідейний і естетичний ефект. У перспективі сторіч, руху історії заново осмислюються розбійницькі акції тевтонського ордену і візвольна, справедлива боротьба князя Данила та його дружинників. Ми бачимо історичну і невмирущу силу руського патріотизму. В останніх словах Данила Галицького - не тільки правда історії, ала й правда нашої близької перемоги:

Від грому битви, - воям мовив князь, -

Німеччина сьогодні затряслась.

Смертельний шлях до неї - шлях на Схід, -

Таким він є і буде сотні літ.

Бо добрі вої родяться в краю,

Що німцям землю не віддасть свою…

Хай світ вчуває в цій гучній ясі,

Що не владичить німцям на Русі.

Вірші “Київських етюдів” загалом більш різногранні емоційно: ішлося про зустріч з Києвом після двох літ розлуки. “Вірю й знаю - більш уже ніколи серце так не битиметься знов, як в той день на вулицях Подолу, звідки в місто рідне я ввійшов”. Трепетний сплав гніву, горя, ніжності й співчуття - у вірші “Ранок”, в якому розповідається про перший день, перші миті оживання замученого ворогом міста. У суворих воєнних рядках Бажана тут чи не вперше забриніло “передчуття великих добрих слів”, але до них ще не так близько, потрібна несхитна воля і воїна, і відбудовника, - і тут знов пізнаємо ту мужню, вольову, дієву доброту, яку все життя сповідує ліричний герой цього поета. Хаос був завжди ненависним для Бажана, тим більше хаос будь-якої розгубленості чи зневіри. “Воля усталює задум, із хаосу форма встає”. Так виходить на руїни його Будівничий - і цей із однойменного вірша стає справді символічним образом нового дня.

Можна було б вважати, що “Київські етюди” завершували тему Вітчизняної війни в поезії Бажана, якби він пізніше знову і знову не повертався до неї для вирішення інших, вже повоєних проблем. Власне, саме з цього грізного акорду-спогаду він розпочав свій наступний цикл “Англійські враження” (1948 рік), що з`явився в результаті двох урядових виїздів до Англії.

Його враження від Англії, країни класичного капіталізму, - це враження людини нового суспільного ладу, яка прибула з полів недавніх битв, де вирішувалась доля цілого людства, і яка, дивлячись на скелі Дувра, добре пам`ятала про Сталінград… Одвертою ненавистю, художньо посиленою сатиричними прийомами, перейнято портрети англійського імперіалізму (“Шкіц до портрета”) і його рядового “виконавця”, майстра злочинних і брудних справ у чужих землях (“Мандрівний джентельмен”). Точність і глибина аналітичної думки і в площині політичній та соціально-економічній (“Біг-Бен”, “НА шотландській дорозі”), і в сфері, головним чином, психологічно-емоційний (“Смеркання в Гайд-парку”) породжують образи, які зримо розкривають політичний і моральний занепад імперії, стверджують безвихідність і приреченість ладу, родовим девізом якого є слово “Private” (прватна власність). Треба зауважити, що такі погляди існували у більшості людей, які на протязі тридцяти років знаходились в атмосфері ідоологічно спрамованій на будівництво комунізму. Тому срийняття Бажаном Англії було адекватним поглядам того часу в суспільстві, де він жив, працював, пройшов певні шляхи становлення , в суспільстві, за яке вболював всім своїм єством.

Тому головна тема “Англійських вражень” розкривається в кількох напрямах. Слід говорити не тільки про наявність в циклі трьох основних струменів - ліричного, сатиричного і публістичного, - але й про потійне взаємопроникання або навіть злиття