До цього, конкретизуючи сказане, треба додати, що етика Бажанової поезії - це етика, перед усім, героїчна. Від “Пісні бійця” в першій до “Іскри” в останній за часом книжці через твори поета проходить тема подвигу, надиханого великою ідеєю: від подвигу революційного, трудового до творчого, а зрештою, до подвигу духу. В більшості творів з складними духовними “драмами ідей”, в нього перемагають через найтяжчі іспити часом мужність, ясність, відданість передовому, прогресивному. “Я пізнаю породу зореносців, породу нашу”, - писав він ще в 30-х роках, і питомим знаком цієї “породи” для нього є вміння жити героїчно й натхненно, з усією повнотою любові і ненависті, жити так, щоб “творчістю в безсмертя входити”… Тут - серцевина його концепції людини, розуміння ним наріжних каменів гуманізму, і цим визначається, зрештою, пафос його поезії - то суровий, то піднесено-урочистий, то зосереджено-роздумливий, але завжди щирий, ясний, певний у своїх головних засновках і висновках.

“Життя Бажана - як брила, вмурована у незворушний мур дивного й різноманітного двадцятого століття, - без неї я не можу собі уявити цілого”, - писав Віталій Коротич.

В епоху нечуваних штормів,

ніщивних циклонів і струсів,

Боїв неймовірно затятих,

високих триумфів і свят

Ти вистояв так, як і треба,

як вистоять воїн і мусив,

Як в смертній атаці повинен

поводитись справжній солдат.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ: