Максим Тадейович зауважував, що перекладач має бути «рішучим у створенні нових слів, коли словникового запасу мови не вистачає». Говорячи про лексичну складову перекладу, слід також додати, що Максим Рильський був рішучим противником усілякого мовного «хуторянства», яке яскраво проявлялося у бажанні повернути українську мову назад, наповнити її архаїзмами, діалектизмами та усілякими запозиченнями з іноземних мов, наприклад, «письмаки» - «автори», «крапчак» - «пунктир» тощо.

Теоретичні погляди на переклад були висвітлені Максимом Тадейовичем у статтях, нотатках, які потім були видані окремою книгою - «Искусство перевода». Він був послідовним і в теорії, і на практиці. Саме тому легко можна виділити основні практичні принципи Рильського-перекладача:

- розуміння єдності форми та змісту оригінала;

- переклад має головною метою передавати зміст оригіналу;

- переклад має бути творчим процесом;

- не слід боятися вводити нові слова, якщо словникового запасу мови замало для передачі змісту оригіналу;

- буквалізму та вільному суб'єктивізму, які однаково псують текст, слід протиставляти високохудожній переклад, з урахуванням колориту мови оригіналу;

- у тих випадках, коли перекладач стикається з певними труднощами, слід шукати відповідності у мовах, не псуючи при цьому зміст;

- переклад з будь-якої мови на будь яку мову принципово можливий - незалежно від того, на якому щаблі розвитку стоїть та чи інша мова;

- переклад не може віддалятися від сучасного стану мови.