Любомир МАРТИНЮК

Народився 5 серпня 1980 року в смт. Солотвино Богородчанського району Івано-Франківської області.

Навчався у Косівському коледжі декоративно-прикладного мистецтва ім. В.І. Касіяна на відділі художнього розпису 1995-1998 рр.

Закінчив Львівську національну академію мистецтв, відділ сакрального та монументального живопису у 2004 році.

З 1998 року бере активну участь в персональних та збірних виставках Івано-Франківська, Львова , Києва, Черкас.

Жанри творів: флористика,пейзажі, натюрморти, абстракції, сюжетний та архітектурний живопис, сценографія.

Його пензлем водить його серце

На відкритті експериментальої виставки Любомира Мартинюка директор Художнього музею назвав його “апостолом кольору”. Говорилося про те, що у залах – краплинка Божої краси, ніжність і чистота, творчість, яка, як це не дивно, є співзвучною складному світові, у якому живемо.

Дивних багато на світі див, а найдивніше із них – ЛЮДИНА. Вдивляюся у картини і пригадується “Маленькиий принц” Антуана де Сент-Екзюпері: “ Твоя троянда – найкраща, бо в неї ти вклав усе своє тепло і любов...”

З уст художника Любомира Мартинюка:–

Краса природи надихає мене на живопис. Я хочу, щоб мої роботи говорили про прекрасне, народжували у людей світлі роздуми про багатство і велич довколишнього світу. Від тваринки на землі і до безкрайнього неба – все говорить до мене про мудрість Творця. Запропонований Арт-проект є маленьким втіленням природної краси Київського ботанічного саду ім. Гришка.

Автор, у пошуках зрозуміння задуму Творця каже:–

Коли я бучу багато лілей, троянд, флоксів, розумію, що Бог щось задумав через квітку. Хочеться розуміти що саме... Квіти – це мікрокосм. Але зараз в ньому я бачу все. Я колись дивувався, як Вангог та інші художники під час творення не реагували на людей... Тепер розумію (усміхається). Малюючи великий формат, ніби малюю світ. Я зрозумів, що творячи квіти, Бог хотів сказати, що Він нас любить.

Проте, що діється з митцем під час творення:–

Коли малюю, доводиться боротися із самим собою. Ставлюся до квітів, як до дітей. Стежу за тим, аби не жаліти фарб, кольору.Дофантазовування боюсь. Для мене важливо спіймати мить, як було в експресіоністів,..., щоб була легкість виконання , чуттєвість.

Психологічний аналіз побаченого на виставці:

Арт-проект Любомира Мартинюка вражає не тільки своєю яскравістю щодо вибраної теми, але й глибиною психологізму самих зображень.У виставковій залі справжній сад, відчувається аромат та неповторна енергетика. Художник майстерно відтворює “життєві цикли” квітів: від початку життєвого часу (розвиток), до цвітіння (визрівання) і кульмінації – завершення. Яскравість, наповненість початком життя, як алегорія людських мрій, бажань нашого дитинства. Квіти наче змагаються за право “бути”.

Автор не дає назву своїм картинам. Це теж досить символічно. Він залишає це глядачеві, дає можливість душею ( на рівні почуттів ) потягнутись до картини, і пізнати свій світ, своє оточення, свої почуття.

Цікавим є і оформлення виставкової зали, де символи засохлих різнокольорових листочків, які лежать під полотнами, свідчать про швидкоплинність часу цвітіння і нагадують про важливість використати “час цвітіння” (власні можливості), поспішати робити добро.