Реферат

на тему: ” Туган-Барановський – український економіст”

Істрія формування особистості М. Тугана-Барановського .
Економічні концепції М. Тугана-Барановського.
Свою теоретичну діяльність М. Туган-Барановський розпочав як марксист, проте згодом відійшов від ортодоксального марксизму, заснувавши в Санки-Петербурзі разом з відомими російськими економістами Петром Струве (1970 - 1944) і Сергієм Булгаковим (1871 - 1944) та іншими течію так званого "легального марксизму", яка викристалізувалась у дискусіях із суб'єктивно-ідеалістичними поглядами народників і революційними ідеями більшовиків.
Після розпаду течії "легального марксизму" одні його представники повністю перейшли в опозицію соціалістичній ідеї, а інші (насамперед М. Туган-Барановський) стали на позиції лібералізму і реформізму, зблизившись із соціал-реформізмом.

Своїми наступними теоріями український економіст здобув широке визнання. Розвиваючи теорію психологічної цінності, він спочатку виступав за поєднання теорій трудової вартості і граничної корисності, а пізніше сформулював "закон", в якому стверджував, що "граничні корисності вільно відтворюваних господарських благ пропорційні їх трудовим вартостям".
В соціальній теорії розподілу, розподіл доходів представлено результатом боротьби різних класів суспільства за розподіл сукупного продукту. Розмір частки, яка дістається кожному з класів, з цих позицій визначається як загальним обсягом національного доходу, так і "соціальною силою" класів. Роль виробництва полягає в нарощуванні величини продукту, а тому всі класи однаково зацікавлені в зростанні його ефективності. Дану теорію М. Туган-Барановський виклав в праці "Соціальна теорія розподілу" (1913).
Чи не найбільший вплив на сучасну економічну думку виявила інша його теорія - теорія економічних циклів, яка сьогодні широко використовується в теоретичних побудовах. В цій теорії, яка викладена в книзі "До кращого майбуття" (1912), український вчений зробив спробу дати синтетичну уяву про характер циклічних коливань.
М. Туган-Барановський звернув увагу на тісний зв'язок між зміною цін на "капітальні блага" (засоби виробництва) і акумулятивним процесом вивільнення грошового капіталу, який спрямовується або на інвестиції, або на заощадження. Цим самим він поклав початок сучасній інвестиційній теорії циклів, стрижнем якої є зв'язка "заощадження - інвестиції" - головна "пружина" циклічних коливань.
Згідно з теорією М. Тугана-Барановського, вичерпування інвестиційних можливостей створюється умовами застосування кредитного капіталу, обмеженістю банківських ресурсів, а найголовніше - диспропорцією в розміщенні вільних грошових капіталів між різними сферами їх прикладання. В ній український економіст вбачав головну причину циклічних економічних спадів.
Одним з перших в Російській імперії М. Туган-Барановський звернув увагу на утворення монополій в формах картелів і трестів, вбачаючи в них суттєве явище в розвитку світового господарства. В працях "Основи політичної економії" (1890) і "Промислові кризи в сучасній Англії" (1894) він показав, що в результаті утворення монополій "споживачі обкладаються своєрідною даниною на користь монополістів", однак прийшов до висновку, що держава здатна усунути шкідливий вплив монополій, обмеживши їх діяльність.
Величезне теоретичне значення мало й обгрунтування М. Туган-Барановським ідеї про забезпечення національної грошової одиниці за умов відсутності золотого запасу так званим "стратегічним товаром", яку він розвивав при впровадженні в січні 1918 р. валюти незалежної Української держави - гривні, перебуваючи на посаді міністра фінансів уряду УНР.
Як кінцевий соціальний ідеал, М. Туган-Барановський виділив анархічний комунізм - лад повністю вільних людей, в якому відсутнє придушення меншості більшістю. Однак, він трактував майбутнє суспільство як ціль, до якої треба послідовно рухатись, але яка, можливо, ніколи досягнутою не буде. Тому для найближчого майбутнього найбільш бажаною уявлялось досягнення хоча б соціалізму з рисами державного і синдикального (синдикати - професійні спілки) управління, при цьому в примиренні "двох протилежних начал - свободи особи і панування спільноти" вбачався головний зміст соціалістичного ладу.
Наукова кар'єра М. Тугана-Барановського.
Проаналізувавши економічні погляди на економічні кризи своїх попередників і сучасників, М. Туган-Барановський прийшов до фундаментальних висновків. Один з них полягає ось у чому: "Ми, твердив учений, - спостерігаємо розширення суспільного виробництва при одночасному скороченні суспільного споживання без будь-якого порушення рівноваги між суспільною пропозицією і суспільним попитом". Учений виходив з того, що скорочення фонду споживання робітників не загрожує підірвати капіталізм, бо "капіталістичне господарство не піддається небезпеці розвалу навіть при величезнім абсолютнім скороченні народного споживання".
Це правда, що М. Туган-Барановський високо цінував "Капітал" К. Маркса, вважаючи його найбільшим критиком капіталізму, але неодноразово заявляв, що дотримуватися його постулатів не тільки не можна, а навіть шкідливо. За це марксо-ленінці де могли ганьбили М. Туган-Барановського, чиє дослідження періодичних економічних криз принесло йому світове визнання.
На основі господарської дійсності ХХ ст.. можна сказати, що теорія криз і економічної кон'юнктури М. Туган-Барановського - це справді пророче економічне відкриття, яке підтвердила практика ринкової і командно-планової системи. Кожна з цих систем на порозі III тисячоліття стала із своїми результатами. Однак, при збережені умов про які говорив М. Туган-Барановський, розвиток відбувався.
У епіцентрі цього розвитку вчений поставив людину: він опублікував низку праць у журналі "Мир Божий" та інших періодичних виданнях на рубежі XIX - XX ст. Людина як суб'єкт господарської діяльності посідає належне місце і в його фундаментальних дослідженнях, наприклад, у докторській дисертації "Російська фабрика в минулому і сучасному", що була спрямована проти російського народницького месіанізму. Виступи проти російської "самобутності" були розцінені як прихильність М. Туган-Барановського до економічної теорії марксизму. Можливо, це й спонукало вченого виступити з низкою публікацій, у яких піддано критиці марксистський матеріалістичний детермінізм.