Реферат на тему:
Леонард Ейлер та Д'аламбер Жан Лерон – відомі математики 18 сторіччя
15 квітня 1707 р. в Швейцарії в сім'ї сільського пастора Пауля Ейлера народився син Леонард. Бать-ко Леонарда за молодих літ вивчав математику під керівництвом відо-мого професора Якоба Бернуллі. Інтерес до математичних знань не залишав пастора протягом усього життя. Не дивно, що, навчаючи си-на грамоти, батько збудив у нього інтерес до математики.
Діставши початкову домашню освіту, Леонард вступив до гімназії у м. Базелі. Хлопець мав гостру пам'ять і допитливий, кмітливий розум. Він швидко і легко опано-вував курс наук, а у вільний час відвідував в університеті лекції з математики, які читав Йоганн Бер-нуллі.
Йоганн Бернуллі звернув увагу на неабиякі математичні здібності хлопчика і почав працювати з ним окремо. Леонард подружився з синами Йоганна — Миколою і Даніїлом, які поглиблено вивчали фізику і математику. Дружба з братами Бернуллі і визначила дальший жит-тєвий шлях Леонарда Ейлера.
В університеті Ейлер вивчав фі-лософію, теологію, давньоєврейську мову і медицину, але дедалі більше захоплювався математикою і фізи-кою. У 1723 р. Ейлер склав екзаме-ни на магістра наук. Це надавало йому право викладати гуманітарні науки і філософію.
На конкурс, оголошений Паризь-кою академією наук, Ейлер подав свій перший науковий твір про роз-міщення щогл на кораблях. У цій праці юнак, який ніколи не бачив ні моря, ні морських суден, корис-туючись законами математики і фі-зики, обґрунтував міркування про найвигідніше розміщення щогл на судні. Працю було відзначено пре-мією і опубліковано в академічному збірнику. На той час авторові було лише 20 років.
Діставши право на викладання в університеті, Ейлер повинен був пройти ще жеребкування, щоб за-йняти вакантну посаду. Проте до цієї процедури його, як дуже моло-ду людину, не допустили, і Леонард залишився без роботи.
На той час у Петербурзі за ука-зом Петра Першого було створено Академію наук. Уряд розіслав у європейські країни, зокрема і в Швейцарію, листи, в яких запрошу-вав учених на роботу до Академії. У 1724 р. до Росії прибули Микола і Даніїл Бернуллі, а навесні 1727 р. і Леонард Ейлер.
Ейлер знайшов у Петербурзькій Академії наук широке поле для на-укової діяльності. Академії були підпорядковані університет і гімна-зія. Досить швидко опанувавши ро-сійську мову, молодий учений читав там лекції з фізики і математики, друкував багато статей у періодич-них академічних збірниках, брав участь у роботі екзаменаційних ко-місій університету, гімназії, військо-вих офіцерських шкіл, створював фундаментальні праці з усіх галу-зей математики, займався багатьма суто практичними справами. Разом з Даніїлом Бернуллі у 1732 р. він розробив техніку підняття великого дзвона в Москві. Через три роки після цього Ейлер включився в ро-боту географічного департаменту Академії наук і багато працював над створенням географічних карт Російської імперії. Для складання точних карт треба було провести багато астрономічних обчислень. На це завдання академікам потрібно було кілька місяців. Ейлер узявся виконати цю роботу за три дні і до-держав свого слова. Але внаслідок надзвичайно напруженої праці вче-ний захворів на нервову гарячку. Під час хвороби в нього витекло праве око.
Протягом перших восьми років перебування в Петербурзькій ака-демії наук Ейлер був відомий по-рівняно вузькому колу вчених. Ува-гу багатьох учених до Ейлера при-вернула його праця «Механіка, або наука про рух, викладена аналітич-не», що вийшла у 1736 р.
У 1738 р. Ейлер одержав премію Паризької академії наук за працю про природу вогню і теплоти, а в 1739 р. опублікував трактат з музи-ки, в якому виклав теоретичні осно-ви будови музичних інструментів. Надруковану через рік працю Ейле-ра про теорію морських припливів і відпливів вважали чудом матема-тичного аналізу, застосованого для глибокого розкриття причин одного з явищ природи. Так за чотирна-дцять років роботи в Петербурзькій Академії наук Ейлер здобув славу світового вченого. За цей час він опублікував у мемуарах Академії близько 60 наукових праць.
З 1740 р. для Росії настав важ-кий час: це був період регентства Бірона. Становище Академії стало хитким. Малоосвічений і малокуль-турний псевдовчений Шумахер, який очолював Академію, не поважав учених, знущався з них, затримував їм плату, а з тими, хто чинив опір його безглуздим розпорядженням, розправлявся з допомогою поліції. Багато вчених-іноземців після за-кінчення строків контрактів виїж-джали з Росії, навіть достроково залишали роботу під різними при-водами. Посилаючись на погані клі-матичні умови, Ейлер клопотався про дозвіл на виїзд до Берліна і 29 травня 1741 р. одержав його. Вченому присвоїли звання почесно-го члена Академії, призначили що-річну пенсію і в свідоцтві записали, що в будь-який час він може повер-нутися в Росію і працювати в Ака-демії.
Ейлер зайняв посаду директора математичного відділу Берлінської академії. Тут він щороку публіку-вав від трьох до дев'яти праць. Крім того вчений не поривав зв'язків з Петербурзькою Академією наук. Він систематично повідомляв її про тех-нічні винаходи і наукові відкриття закордонних учених, брав участь в організації і проведенні конкурсів, оголошених Академією, давав теми конкурсних робіт, рецензував наді-слані на конкурс праці. Як почес-ний член Академії він регулярно надсилав туди свої статті. Ейлер дбав і про підготовку російських учених. Він був учителем, настав-ником С. К. Котельникова, С.Я. Румовського, М. Софронова.
Працюючи в Берліні, Леонард Ейлер став ніби повноважним пред-ставником Петербурзької Академії наук за кордоном. Він запрошував іноземних учених на роботу "в Пе-тербург, за дорученням Академії діставав і надсилав у Росію науко-ву літературу, прилади для дослі-дів, друкарські верстати,
