Реферат - Девіз Феофіла Яновського – щонайближче до хворого
10

завідувачем кафедри госпітальної терапії, професором Карлом Генріховичем Трітшелем. Лікар-практик, лектор, людина з надзвичайною працездатністю, вмінням зрозуміти хворого й допомогти йому – саме такому образному портрету відповідав Карл Генріхович. Слухаючи лекції професора Трітшеля, у студента Яновського народжувалися думки, що саме терапія з усім різноманіттям внутрішніх хвороб, до кожної з якої треба відшукати свій ключик, вабить його щонайбільше. 
Як людина допитливого розуму, Феофіл Гаврилович не задовольнявся загальною освітою, здобутою в гімназії. В університеті він відвідує багато лекцій із цікавих для нього дисциплін на інших факультетах, дарма що обтяжений медичною роботою. Зберігся розклад лекцій I курсу, де Яновський серед дисциплін медичного факультету вписав для себе години таких лекцій, як політична економія, римське право, історія новітньої літератури, історія стародавньої філософії, переклад і пояснення Мольєра. У його записній книжці були виписки з «Соціології» Спенсера й інших наукових книг.
Після закінчення cum eximia laude – курсу навчання в університеті (з найвищою похвалою) – молодий лікар Яновський, за рекомендацією професора К.Г. Трітшеля, був обраний позаштатним, а незабаром і штатним ординатором при кафедрі госпітальної терапевтичної клініки. У ті роки він починає свою першу наукову працю «Наблюдения над действием каирина при некоторых инфекционных заболеваниях». Треба зазначити, що у той час окрім хініну й саліцилової кислоти майже не було інших антипіретичних засобів і робота Яновського мала на меті підтвердити можливість каїрину знижувати температуру у хворих. 
Оселившись на Андріївському узвозі, він починає свою самостійну лікарську практику. Молодий медик невдовзі стає широко популярним серед найбіднішої людності на Подолі. Щодня повертаючись з Військового шпиталю, де знаходилася клініка, він приймає хворих і робить візити за викликами додому, а ввечері працює як асистент на домашньому прийомі професора К.Г. Трітшеля. Повернувшись додому, він виписує до записника 2-3 десятки англійських слів – обов’язкове завдання на другий день, яке він виконує по дорозі до кліники. Ще за студентських років Яновський виробив у собі цю звичку – по дорозі до університету вивчати англійські слова. 
У цей же період він удосконалюється в практиці іноземних мов, бо Карл Генріхович розмовляє з ним то німецькою, то французькою мовами. Великий контингент хворих поляків на цьому прийомі дозволяють йому мимохідь вивчити й польську мову. Приватна практика розширюється досить швидко, однак не дає суттевого матеріального статку. Чуйний до людського горя, розуміючи бідність, а то й злидні своїх пацієнтів, він рідко одержує свій невеличкий гонорар; почасти він сам залишає гроші на ліки або просто на хліб насущний своїм хворим і робить це так делікатно, що не ображає їхньої гідності. 
Блискучі здібності й працездатність Яновського привертають увагу медичного факультету, і вже через 3 роки по закінченні університету, у 1886 році, його на декілька місяців відряджають за кордон для вивчення нової галузі медицини – бактеріології. Для цього він працює в декількох інститутах: Коха – у Берліні, Пастера – у Парижі. Але в постійній, щоденній, серйозній праці в лабораторії він відчуває нездоланний потяг до ліжка хворого. Багато часу присвячує Яновський клінікам внутрішніх хвороб Ляйдена й Гергарда в Берліні, клініці Се в Парижі. 
Після повернення додому Феофіл Гаврилович створює першу в Києві й одну з найкращих у країні бактеріологічну лабораторію. Водночас виходить низка його наукових праць, а в 1890 році він успішно захищає докторську дисертацію на тему: «До біології тифозних бацил». До її захисту він ретельно готувався протягом 3 років, бо знав, що не може сподіватися на поблажливу підтримку навіть свого вчителя. Карл Генріхович перед тим, як іти на захист, cказав: «Ви знаєте, що я радий вас підтримати у важку хвилину, але я боюся, що мій виступ більше вам нашкодить, ніж допоможе. Тож, колего, розраховуйте тільки на самого себе».
Після закінчення трирічної ординатури, прагнучи поповнити свої медичні знання ще в одній важливій галузі – фізіології, Яновський починає її поглиблено студіювати. Задля цього він отримує дозвіл працювати у відомого київського фізіолога професора Чір’єва. А за рік він уже починає працювати як помічник прозектора цієї кафедри. 
Створивши сім’ю й маючи трьох дітей, він завжди приділяв їй увесь свій вільний час; вихованню дітей він міг приділити надто мало часу, бо лікарська й викладацька діяльність відбирали багато годин його робочого дня. Тому так дорогі для нього були години, проведені в сім’ї. Надто любив літній час, коли, зібравши всіх коло столу, міг читати вголос (до того ще й майстерно) своїх улюблених авторів, підбираючи зміст книжок так, щоб він підходив до віку дітей. Були серед них Некрасов, Пушкін, Гюго, Дікенс, Мюсе та інші. Багатьох сучасних йому письменників, артистів, таких як Карпенко-Карий, М. Заньковецька, він знав особисто. Нерідко вони зверталися до нього за лікарською порадою. У кабінеті Феофіла Гавриловича висіло на стінах два портрети улюблених письменників – Гоголя і Достоєвського. Третій портрет стояв на столі. То був портрет Антона Павловича Чехова. Яновського цікавив він упродовж багатьох років і як письменник, і як лікар, і як хворий. Та найбільше приваблював як майстер слова, як письменник, один з найулюбленіших і близьких за духом і світоглядом. Феофіл Гаврилович відчув це ще тоді, коли прочитав одні з перших оповідань Чехова, – ті, що друкувалися в невибагливих гумористичних журнальчиках «Стрекоза», «Будильник», «Зритель». Чеховські гуморески помітно відрізнялися серед суто розважального чтива, у них

---

Сторінки: 1 2 3 4