Реферат - Девіз Феофіла Яновського – щонайближче до хворого
10

угадувалося те, що він так любив згодом у п’єсах «Дядя Ваня» і «Три сестри». 
Відкриваючи все нові і нові деталі життевого шляху цієї людини, професор Яновський щоразу переконувався, що створений його уявою образ Чехова точно співпадає з реальними рисами цієї людини. Досить було прочитати книгу нотаток «Острів Сахалін», щоб зрозуміти, автор – великий людинолюб, не байдужий до людського нещастя, горя та хвороб. Серця Антона Павловича та Феофіла Гавриловича билися в унісон. Мало хто знає, що вони були не лише сучасниками й ровесниками, а й так би мовити співробітниками. У роки епідемії холери обидва (хай і в різних місцях) ішли, не приспускаючи забрала. І Чехов, і Яновський добре знали, що то є за праця земського лікаря. «Прослужити десять років земським лікарем, – зауважив свого часу Чехов, – важче, аніж п’ятдесят років міністром».
Одним із важливих і особливо плідних напрямів наукової і практичної діяльності Ф.Г. Яновського були питання захворювань органів дихання і перш за все проблема ефективного лікування туберкульозу. Він вніс багато нового і оригінального до розуміння особливостей захворювання, до питань діагностики, клініки, профілактики і лікування цієї страшної недуги. Глибиною клінічного аналізу відзначається концепція Ф.Г. Яновського про взаємозв’язки між туберкульозом та іншими хворобами легень. Підкреслюючи, що при легеневому туберкульозі нерідко спостерігається емфізема легень, він звертає увагу на те, що її розвитку сприяють бронхіт і бронхіальна астма, які можуть маскувати латентний чи затяжний туберкульоз легень. Це дало підставу йому висунути концепцію: бронхіальна астма і емфізема легень, що можуть виникнути у хворого туберкульозом, призводять до того, що він протікає менш активно, при цьому нерідко виникає тенденція до розвитку фіброзу. Багаторічне вивчення проблеми цієї хвороби стало підгрунтям для створення Феофілом Гавриловичем фундаментальної праці «Туберкульоз легень». Підручник цей згодом кілька разів перевидавався і лишався кращим посібником для цілого покоління лікарів. Його перу також належить перше доступне для широкого загалу видання в Україні «О чахотке», в якому популярно викладені питання особистої і громадської профілактики туберкульозу. 
Варто зазначити, що важливим напрямом наукової діяльності Ф.Г. Яновського була й розробка проблем захворювань нирок, перш за все функціональної діагностики, а також загальної терапії ниркових хвороб. Так, у науковій роботі «К семиотике острых нефритов» він дає нову інтерпретацію деяких симптомів, зокрема описує «осовелость» (особливий вид психогенної апатії), яка спостерігається іноді раніше, ніж інші ознаки захворювання, і, напевно, пов’язана з набряком мозку. Яновським крім того написано чимало оригінальних статей з різноманітних питань клініки внутрішніх хвороб. Великий інтерес має його публікація «Клінічне значення запаху». У ній він описує, окрім уринозного, своєрідний запах при уремії як неблагоприємну в прогностичному відношенні ознаку, яка може з’являтися перед смертю хворого; при доброякісних формах туберкульозу він описує запах «прілого сіна». Ця робота є свідченням тонкої спостережливості великого клініциста. 
Актуальною була і його робота «К семиотике и диагностике сыпного тифа», опублікована у 1921 році, в якій уперше був показаний так званий «кон’юктивальний синдром», що сьогодні вважається важливою диференціально-діагностичною ознакою висипного тифу. Декілька робіт Ф.Г. Яновський присвятив проблематиці захворювань органів шлунково-кишкового тракту: «О нервных поносах», «Современное состояние диагностики рака желудка» та ін. 
Ряд напрямів, що їх вивчав Ф.Г. Яновський, згодом виокремилися у самостійні розділи медичної науки, наприклад фтизіатрія, інфекційні хвороби, які в подальшому розробляв його учень професор А.М. Зюков; питання пульмонології, онкології й гастроентерології – інший його учень академік АМН СРСР та АН УРСР В.Н. Іванов, питання нефрології – академік АМН СРСР В.Х. Василенко, професори Ф.Я. Примак, Б.С. Шкляр.
Ф.Г. Яновський проявив себе не тільки як учений, лікар-клініцист, а й як видатний організатор охорони здоров’я. З його ім’ям пов’язано відкриття перших курортів і протитуберкульозних санаторіїв в Україні. Крім того, він наполегливо домагався й створення притулку для безнадійних туберкульозних хворих. 
За цей період приватна практика Феофіла Гавриловича виходить далеко за межі одного з київських районів – Подолу. Але він, як і раніше, з бідних хворих не бере грошей. Ось декілька випадків, які служать цьому підтвердженням. Одного разу Феофіл Гаврилович повернувся пізнього вечора з виїздів до хворих і попросив дружину, Ганну Вікторівну, взяти з кишені пальта весь гонорар за вечірні виїзди: у кишені було три порожні пляшечки від ліків, від яких він не міг відмовитися під час одного із візитів до хворого, бо боявся образити просту і дуже нужденну жінку. Іншим разом він привіз додому пляшечку із жиром, зібраним із сердець забитих на бойні тварин: це була плата за довге лікування дружини одного м’ясника, на думку якого, серцевий жир був бальзамом від усіх недуг. Популярність Яновського починає виходити поза межі Києва: він часто виїздить консультувати до провінції, його запрошують до великих міст нашої країни. 
Ф.Г. Яновський був клініцистом у самому високому розумінні цього слова; він любив клініку і завжди у центрі своєї діяльності бачив хвору людину, потребам якої він віддав багато років свого життя. Як розповідав згодом один із його учнів, Феофіл Гаврилович щодня по 3-4 години, а нерідко й святкові дні проводив у клініці, робив обходи хворих, на які завжди збиралося багато лікарів. 
Ф.Г. Яновський був прекрасним педагогом, його лекції завжди супроводжувалися демонстрацією хворих і являли собою високий взірець клінічного розбору. Водночас встигав вести велику громадську роботу і постійно приймав активну участь

---

Сторінки: 1 2 3 4