скарбу. Маврокардато, який шанував Орлика, влаштував йому «чудові похорони, до яких не пощастилося славної пам'яті гетьману Мазепі» (з листа сина покійного — Григора). Однак і зараз залишається невідомим, де поховали Пилипа Орлика та яка доля його могили.
Вороги покійного гетьмана створили й поширили легенду, ніби Орлик перед смертю одружився на татарці, прийняв іслам, був скинутий козаками з гетьманства і вбитий одним з них. Це була чорна отрута злої, але безсилої ненависті до всіх, хто ніс у собі вогонь національного ідеалу України.
Висновок
В історії України діяльність Пилипа Орлика оцінюється по-різному навіть найкращими представниками української історичної науки та біографами гетьмана, хоча вони виявляють до нього шану. Його вважали романтичним героєм типу Дон-Кіхота, який протягом усього життя був вірний своїм ідеалам, перенісши всі випробування долі, боровся за ідею і мав фантастичний оптимізм та високі моральні якості. І сьогодні його мрія нарешті знайшла втілення. Українська незалежна держава стала реальністю.
Шляхами свого батька пішов його старший син — Григорій, для якого Франція стала другою батьківщиною і за інтереси якої він загинув 1759 р. у званні генерал-лейтенанта при графськім титулі. Король Франції Людовик XV з приводу його смерті писав, що він «втратив найгіднішого дворянина, сміливого і видатного генерала... Граф Орлик помер так, як варто помирати людині його походження, і гідності".
Література:
Остапенко П.В. Усі видатні постаті історії України. – Харків: Торсінг Плюс, 2006. – с. 139-146.
Гончарук П.С. Історія України з найдавніших часів до початку ХХ століття. Курс лекцій. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – с. 291-304.
Новий довідник: Історія України. – К.: ТОВ «Казка», 2006. – с. 277-289.