Окреме зацікавлення викликають акварельні твори, виконані Ф. Тепою, серед яких варто виокремити портрети правника і краєзнавця-любителя Кароля Відмана (1843 р.), адвоката, члена Ради міста Альфреда Млоцкого, політичного діяча, депутата Сейму Адама Потоцького (1852 р., усі – відділ графіки ЛГМ). Ці твори демонструють винятковий лаконізм виразу у відтворенні матеріального: одяг і тло тільки легко намічені, а об’єктивний простір існування ілюзорний. Головна увага зосереджена на психологічному аспекті внутрішнього стану героїв. Саме так, позбуваючись обтяжливої деталізації, намальований Ф. Тепою портрет А. Потоцького, як говорили про нього сучасники, «..людини великих пристрастей, які завжди міг опанувати холодним розумом»21. У цьому творі контури погруддя лише означені кількома динамічними лініями, а обличчя експресивно передано легкими енергійними мазками.

Окрім акварельних портретів збереглися численні зображення, що складають своєрідну галерею видатних людей Львова першої пол. ХІХ ст., виконані у графічній техніці: історика І. Вагилевича, доктора медицини Ф. Мазоха, професора університету Й. Мауса, віце-ректора Духовної семінарії В. Левицького, літератора Ю. Дунін-Борковського, музиканта Ф.К. Моцарта та ин. Особливо після запровадження літографської техніки (1822 р.), що відкрило широкі репродукційні можливості, львівська графіка віддзеркалювала широку панораму міського життя: чи то розваги великосвітського товариства (редути, бали, контракти, ярмарки) чи резонансні суспільні події (події Весни народів, бомбардування ратуші військами генерала Гаммерштайна, скликання Собору Руських учених тощо).

Загалом, упродовж першої пол. ХІХ ст. для львівських малярів саме у портреті реалізовувалась здатність мистецтва реагувати на події сучасности, коментувати їх, що підносило і суспільну значимість самого жанру, і статус митця. Підтвердженням цього є й факт саморепрезентації більшости львівських художників у газетних оголошеннях власне (часто – виключно) як портретистів. Таким чином, практично усі актуальні теми й події життя Львова першої пол. ХІХ ст. «кодувалися» через образи сучасників.

1 Малець С. Мистецьке життя Львова першої половини ХІХ ст. // Львів. Історичні нариси. – Львів, 1996; Овсійчук В.А. Класицизм і романтизм в українському мистецтві. – К., 2001; Рубан В. Український портретний живопис першої половини ХІХ ст. – К., 1984; Свирида И. Польская художественная жизнь конца ХVІІІ – первой трети ХІХ века. – М., 1978; Шпорлюк Р. Українське національне відродження в контексті європейської історії кінця ХVІІІ початку ХІХ ст. // Україна: наука і культура. – К., 1991. – Вип. 25. – С. 159-168; Левицька М. Постаті галицького духовенства у творчості львівських малярів кінця ХVІІІ – пер. пол. ХІХ ст. // Народознавчі зошити. – 1-2”2003. – С. 222-227; Левицька М. Львівське портретне малярство кінця XVIII першої половини XIX ст.: питання традиції та новацій // Зб. Матеріалів ювілейних наукових читань пам’яті Св. Гординського. – 1999. – Вип. 5-6. – с. 181-187; Левицька М. До художнього життя Львова у першій половині ХІХ століття // Мистецтвознавство» 02. – 2003, Львів: СКІМ. – с. 129-141; Левицька М. Герой нового часу: романтична інтерпретація особистості в українському малярстві // Народознавчі зошити. – 3-4”2004. – С. 397-413.

2 Derwojed F. Dolinski L./ Sіownik artystуw polskich I obcych w Polsce dzialaj№cych.: W 5 T. – Warszawa, 1975. – T.2. – S. 78.

3 М. Гарасевич, архіпресвітер львівської капітули, історик греко-католицької церкви (автор «Анналів руської церкви»), що своєю позицією у Відні (1786 р.) та Римі (1808 р.) сприяв відновленню Галицької митрополії. Портрет М. Гарасевича зберігається у Національному музеї у Львові, далі – НМЛ (Ж-25).

4 Вуйцик В. Львівський портретист Остап Білявський // Львівська картинна галерея: виставки, знахідки, дослідження. – Львів, 1967. – С. 61.

5 Монолатій І. Австрійська колонізаторська політика в Галичині (кін. ХVІІІ – сер. ХІХ ст.) // Галичина. Наук. і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. – 2004. – №10. – C. 65-66. – Автор наводить дані, що впродовж 8 років (до 1786 р.) в Галичині оселилось понад 14 тис. німців, австрійців, чехів. Також з 1772 по 1827 р. кількість населення збільшилась від 25 тис. до 55,5 тис. чоловік. – Див.: Історія Львова в документах і матеріалах.: Зб. документів і матеріалів / Упор. У.Я. Єдлінська, Я.Д. Ісаєвич, О.А. Купчинський та ін.; АН УРСР Інститут суспільних наук, ЦДІА у Львові, Державний архів Львівської області. – К.: Наук. думка, 1986. – С. 81.

6 Свирида И.Польская художественная жизнь конца ХVІІІ – первой трети ХІХ века. – М., 1978. – С. 15; Malinowski J. Malarstwo polskie XIX wieku. – Warszawa, 2003. – s. 28-31.

7 Poklewska K. Galicia romantyczna (1816-1840). – Warszawa, 1976. – s. 53.

8 Тейлор А.Дж. Габзбурзька монархія 1809-1918 (Історія Австрійської імперії та Австро-Угорщини). – Львів: ВНТЛ-Класика, 2002. – С.

9 Твір зберігається у Музеї Народовому в Кракові, MNK-II-a-1153.

10 Левицька М. Із спостережень над автопортретом галицьких малярів епохи романтизму // ЗНТШ. Праці комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. – Т. CCXLVIII, 2004. – C. 140-151.

11 Михайлов А. Искусство и истина поэтического в австрийской культуре середины ХІХ века // Сов. искусствознание. – М., 1976. – №1. – С. 137-174.

12 Із доволі широкої бібліографії питання виділимо кілька джерел: Biaіostocki J. Romantyzm malarski w Polsce I Europe / Refleksji I syntezy ze њwiata sztuki. – Warszawa, 1978; Chrzanowski T. Sztuka w Polsce od I do III Rzeczypospolitej. Warszawa: PWN, 1998. – с. 299-317; Sedlбш J. Realistickй maliarstvo 19. storoиia. – Pallas: Bratislava, 1979; Biedermеier in Цsterrreich 1815-1848: Katalog zu einer Ausstelung des Bundesministeriums