Незле було б, якби до золотого запасу її, розуміючій прекрасне душі долучився ще й тугенький гаманець крутих бізнесовців. Меценатство, на жаль, не процвітає. А шкода, бо мистецтво високої проби хоч і не купиш, як і не продаси за все золото світу; та в умовах українського ринку культура на одному творчому азарті довго не житиме.

Тетяна ВОВК.

«Захід» 17 січня 2003 року

Художниками не стають – ними народжуються

Близьким друзям, знайомим і зрештою, усім залюбленим у професійне мистецтво, відкрився цілий Всесвіт у фарбах, образах, ідеях. Представлені різножанрові картини, на яких універсальним художником зафіксовано живу енергію природи в пейзажах, а також незвичайні сюжети абстракцій у модерністській серії імпресіонізму. Унікальні враження дарує пастельна тонка техніка, у якій виконана ціла галерея портретів. Останнє — це ніжність і витонченість, майстерність так званого пастозного академічного живописного портрета разом з класичним чорно-білим стилем, де ефект світлотіней додає лініям змальовуваних натур глибокого психологізму. Цікава деталь. У своїх портретах Я. Ціко оспівує гармонію жіночності, вникаючи у її незбагненну душу. Про це, власне, свідчать очі натурщиць. Акцентуючи на портретних роботах, треба сказати, що художник дотримується прозахідного стилю, в центрі якого закладено світлі вітаїстичні мотиви, а також обов'язкове знання людської психології та фізіогноміки.

Наступне, що треба відзначити, це архітектурна тема у творчості, яка виразно простежується у абстракціях. Для художника то природньо, оскільки він навчався у Львівській політехніці. Що ще цікаво, у власній творчості Ярослав легко поєднує штучну абстракціоністську манеру з чистим реалізмом, а це, погодьмось, свідчення немалої майстерності.

До речі, про виставку у Снятині, яку художник організував одразу ж повернувшись з Москви, де працює (як сам зізнався) інкогніто, хоча його добре знають на Арбаті. Ярослав Ціко є учасником багатьох художніх виставок, перебуває у Міжнародній спілці художників. Працював як художник у Німеччині, Польщі та інших країнах світу. А портрети, ним виконані, знаходяться у найбагатших приватних колекціях у США, Японії, Китаї... Однак, меркантильне підґрунтя аж ніяк не довело художника до проституювання таланту і Божої іскри в собі.

Насамкінець про саму особистість Ярослава Ціко, несподівану й оригінальну як і його світогляд, спосіб життя. Ті, хто знає цю неординарну людину, відгукуються про неї як про тверду, незламну, часом нервову натуру, яка складна своїм великим духовним наповненням. Не секрет, що художник є загадково аскетичним, навіть філософом. А його зовнішність у декого асоціюється з образом Христа. Ярослав дуже любить світову класичну музику, яку він свідомо використовує, вона його надихає. Ще одне. Митець не терпить регіоналізму, а тому ніде й ніколи не прив'язує себе до нього, його заповітне кредо — вийти із-за обмежуючих географічних рамців, щоб стати світовим художником. І так буде, бо світ чекає його полотен.

Тетяна ВОВК

«Захід» 9 листопада 2001 року

Ярослав Ціко – живопис душевної рівноваги та музикальності

Скромно й академічно, як і належить справжній мистецькій акції, без штучного ажіотажу, шоу-ефектів і «обов'язкових» представників культурно-мистецького бомонду, в Музеї етнографії та художнього промислу м. Львова, відбулося відкриття виставки Ярослава Ціко.

Як інформує виставковий буклет, художник є членом Міжнародного художнього фонду, його твори можна побачити у найбагатших приватних колекціях світу, у США, Японії, Китаї тощо. І перша виставка у Львові та зрозуміле хвилювання - адже народився художник на Львівщині (у Славську), навчався у Львові (на архітектурному факультеті «Львівської політехніки») і ось уже 12 років поспіль працює у Москві — мегаполісі, де, за словами митця, можна найкраще заховатися й усамітнитися.

Ярослав Ціко належить до художників, сформованих в українському мистецтві. Його стиль, інтегруючи різні методи, має цілісність і монолітність. Міра і баланс інтимності, романтизація у портретах, елементи гіперреалізму з акцентом чуттєвості напрочуд органічно поєднуються у творах художника. Втім, відчувається місток з дитинством, яке пройшло в унікальних вимірах карпатської культури, — сказав на відкритті виставки заступник директора Інституту народознавства з наукової роботи, кандидат мистецтвознавства Роман Яців.

Дивлячись на твої портрети, бачу аналогії з українським портретом: гарно впіймані людська теплота, психологізм; у пейзажах — сильна впевненість у тому, що робиш, відчувається імпресіоністичний план, — продовжив репрезентаційну частину імпрези доцент інституту архітектури при Національному університеті «Львівська політехніка» Федір Василенко — колишній вчитель Ярослава Ціко.

«Ця виставка, на якій експонується близько 50 моїх робіт, лишень маленька частка того, чим володію, — зазначив, звертаючись до присутніх, Ярослав Ціко. — Мене цікавить універсальність у житті, отож жанровий діапазон творчості не обмежується тільки портретом і пейзажем, які майже завжди пишу під музику. Серед улюблених композиторів — французи Дебюссі, Равель, Мессіан. Своїм художнім пробудженням завдячую мамі — надзвичайній майстрині-вишивальниці, котра відкрила мені художню красу народного мистецтва і природи Карпатського краю, яка назавжди залишилася для мене найсильнішим креативним началом. Змалечку я вишивав і гаптував, формуючи у такий спосіб вольову енергію до творчості. І зараз, перебуваючи у різних станах, постійно працюю з 9-ї до 24-ї години. Добре контактую з діаспорою, виставляюся в Українському культурному центрі, Всеросійському музичному товаристві, «Гелікон-опері» тощо. Дякую усім, хто виявив зацікавленість до моєї творчості, а також завідувачу сектору експозиції етнографічного музею Андрієві