РЕФЕРАТ

“Мистецтво Сандро Ботічеллі”

План

Біографія

Сандро Боттічеллі народився в 1444 (або в 1445) році в сім'ї кожевника, флорентійського громадянина Маріано Філіппепі. Сандро був самим молодшим, четвертим сином Філіппепі. У 1458 році батько, даючи для податкових записів відомості про своїх дітей, повідомляє, що його син Сандро, тринадцяти років, вчиться читати і що він слабий здоров'ям. На жаль, майже нічого не відомо про те, де і коли Сандро пройшов художню виучку і чи дійсно, як повідомляють старі джерела, він спочатку навчався ювелірному ремеслу, а потім вже став займатися живописом. Мабуть, він був учнем відомого живописця Пилипові Ліппі, в майстерні якого він міг працювати між 1465 1467 роками. Не виключена також можливість, що Боттічеллі деякий час, в 1468 і 1469 роках, працював у іншого відомого флорентійського живописця і скульптора Андреа Верроккио. У 1470 році він вже мав власну майстерню і самостійно виконував отримані замовлення.

Зараз ім'я Сандро Боттічеллі відоме всьому світу як і ім'я одного з самих чудових художників італійського Відродження.

Чарівливість мистецтва Боттічеллі завжди залишається трохи загадковим. Його твори викликають почуття, яке не викликають твори інших майстрів. Це почуття неможливо спутати з Іншим, але його дуже важко пояснити. Частково ще і тому, що мистецтво Боттічеллі за останні сто років після його “відкриття" виявилося дуже переобтяженим всілякими літературними, філософськими і релігійними асоціаціями і коментарями, якими його наділили художні критики і історики мистецтва. Кожне нове покоління дослідників і шанувальників намагалося знайти в картинах Боттічеллі виправдання своїх власних переконань на життя і мистецтво. Одним Боттічеллі представлявся життєрадісним епікурейцем, іншим екзальтованим містиком, то його мистецтво розглядалося як наївний примітив, то в ньому бачили буквальну ілюстрацію самих витончених філософських ідей, одні знаходили неймовірно головоломні тлумачення сюжетів його творів, інші цікавилися тільки особливостями їх формального ладу. Всі знаходили образам Боттічеллі різне пояснення, але нікого вони не залишали байдужим.

Творчий геній майстра

Ботічеллі поступався багатьом художникам XV віку, одним - в мужній енергії, іншим в правдивій достовірності деталей. Його образи (за дуже рідким винятком) позбавлені монументальності і драматизму, їх перебільшено крихкі форми завжди трохи умовні. Але як ніякий інший живописець XV віку Боттічеллі був наділений здібністю до найтоншого поетичного осмислення життя. Він уперше зумів передати ледве вловимий нюанс людських переживань. Радісне збудження зміняється в його картинах меланхолійною мрійність, пориви веселощів щемлячою тугою, спокійна споглядальність нестримною пристрасністю.

Надзвичайно гостро для свого часу відчув Боттічеллі непримиренні протиріччя життя протиріччя соціальні і протиріччя своєї власної творчої особистості, і це наклало яскравий відбиток на його твори.) Неспокійне, емоційно витончене і суб'єктивне, але разом з тим нескінченне людське, мистецтво Боттічеллі було одним з самих своєрідних виявів ренесансного гуманізму. Раціоналістичний духовний світ людей Відродження Боттічеллі оновив і збагатив своїми поетичними образами.

Його композиції переобтяжені фігурами, а їх просторова побудова умовно і часто позбавлене ясної єдності; його колорит іноді страждає типовою для флорентійців жорсткістю, а в малюнку і пластичній моделювання форм він явно нехтує реалістичним завоюванням своєї школи. З всіх коштів художньої виразності від віддає рішучу перевагу тільки одному лінії.

Особливості ліній в творчості Ботічеллі

Ботічеллі найбільший майстер лінії. Цим найпростішим елементом образотворчої мови він володіє віртуозно. Його картини буквально пронизані лінійним початком. Лінія служить головним засобом побудови фігур і головним засобом їх емоційної виразності, лінійний ритм зв'язує окремі частини в єдину композицію. Лінія і лінійний ритм в якійсь мірі підпорядковують собі і об'ємно-просторові і колірні елементи картини, придбаваючи разом з тим нові художні якості.

У творах Боттічеллі лінія вже не той простий контур, що змальовує кордони об'ємів, який любили наївно підкреслювати багато які художники того часу і якого, навпаки, старалися уникати більш пізні майстри, що осягли таємниці живописної світлотіні. Ботічеллі зумів передати в лінії і чисто каліграфічну красу, і напружену душевну експресію, і вигострену музичність ритму. У його руках лінія стає бездоганним художнім інструментом для передачі самих тонких життєвих почуттів і переживанні В пізній творчості Боттічеллі ця особливість його мистецтва досягає свого критичного апогею і тоді мова майстра придбаває дисгармоніюючу гостроту: незграбні і як би невагомі фігури ковзають вздовж площини картини, згинаючись і вібруючи від внутрішнього напруження, підкоряючись в своїх рухах капризному ритму ліній, то стрімко що злітають пружними хвилями, то що розсипаються дрібними складками.

Два моменти зіграли вирішальну роль в ідейному формуванні художника його тісна близькість з гуманістичним гуртком Лоренцо Медічи “Прекрасного", фактичного правителя Флоренції. і його захоплення релігійними проповідями домініканського ченця Савонароли, після Медічі, що вигнав що став на деякий час духовним і політичним керівником Флорентійської республіки. Рафінована насолода життям і мистецтвом при дворі Медічі і суворий аскетизм Савонароли ось два полюси, між якими пролягав творчий шлях Боттічеллі.

Ботічеллі протягом багатьох років підтримував дружні відносини з сім'єю Медічі; він неодноразово працював по замовленнях Лощено “Прекрасного" Особливо близький він був з двоюрідним братом флорентійського правителя Лоренцо ди Пьерфранчесько Медічи, для якого написав свої прославлені картини “Весна" і “Народження Венери", а також зробив ілюстрації до “Божественної комедії".

У міфологічних композиціях Боттічеллі ясно вимальовується їх залежність від античних і сучасних йому літературних джерел.