Реферат

Володимир Миколайович Сосюра

ЗМІСТ
|Вступ |с. 2 |
|Становлення В.Сосюри як громадянина й митця . |с.3 |
|Творчий шлях |с. 4 |
|Твір “Мазепа” |с.8 |
|Біблійно-міфологічні сюжети у творах В.Сосюри. |с. 9 |
|ОСНОВНІ ВИДАННЯ ТВОРІВ М.В. СОСЮРИ |с.10 |
|Список використаної літератури |с. 12 |

Вступ.

Володимир Миколайович Сосюра

(1898-1965)

Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову, і мову її солов"їну.

(Сосюра В. Любіть Україну //Українське слово:

Хрестоматія укр. літ. та літ. критики ХХ ст.:

(У 3-х кн.).Кн. 2 /Упоряд.: В.Яременко (Україна),

Є.Федоренко (США); Підгот. текстів Б.Яременка. -

К., 1994. - С. 221-222.)

Володимир Миколайович Сосюра - представник високого поетичного світу,де пахнуть білі акації, палахкотять загравами донецькі ночі й цвітерізнобарв"ям Україна. Він - тонкий лірик і творець розгорнутих ліро-епічнихполотен.

Народився В.Сосюра на станції Дебальцеве (нині Донецької області). Засвоїм національним походженням Володимир Миколайлович - не українець. Побатькові він - француз. Про це В.Сосюра неодноразово згадує у своїх віршахі споминах. Його батько , Микола Володимирович, за фахом кресляр, бувлюдиною непосидющою й різнобічно обдарованою, змінив багато професій,вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем.

Мати поета - Марія Данилівна Локотош - мадярка, робітниця з Луганська,займалася хатнім господарством.

Дитячі роки майбутнього поета минули у с. Третя Рота (нині м.Верхнє) ,у старій хворостянці над берегом Дінця, де в одній кімнатці тулилисявосьмеро дітей і батьки. Одинадцяти років В.Сосюра йде працювати добондарного цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом. Початковуосвіту здобуває під опікою батька, зачитується пригодницькою літературою (
Майн Рід, Жюль Верн, Фенімор Купер), віршами О.Кольцова та І.Нікітіна. 1911р. вступає до міністерського двокласного училища у с. Третя Рота.

До зацікавлень дитячих літ Володимира належали Гомер і Ф.Шіллер,
Т.Шевченко і М.Гоголь, О.Пушкін та І.Франко. А разом з ними - А.Бєлий,
О.Апухтін, М.Вороний, О.Олесь, С.Надсон.

Свої перші поетичні спроби російською мовою В.Сосюра відносить до 1914р. (усі рукописи загинули у роки Першої світової війни). 1914 р. вінвступає до трикласного нижчого сільськогосподарського училища у с. Яма, алесмерть батька (1915) змушує його залишити навчання й працювати на содовомузаводі учнем маркшейдерського бюро. Восени 1916 р. В.Сосюра повертається доучилища, аби пробути тут до буремної осені 1918 р.

Поет вірить у революційне оновлення життя і разом з тим болісно,гостро реагує на драму громадянської війни, що відбито ним у вірші "Брат набрата".

1. Становлення В.Сосюри як громадянина й митця .

Становлення В.Сосюри як громадянина й митця припадає на першіпореволюційні роки. Восени 1918 р. у складі робітничої дружини содовогозаводу він бере участь у повстанні проти кайзерівських військ. Взимку 1918р. стає козаком петлюрівської армії. Восени 1919 р. тікає з її лав іпотрапляє у полон до денікінців. Його розстрілюють як петлюрівця, але ранавиявляється несмертельною і він виживає. Судив В.Сосюру червонийревтрибунал і тільки житейська мудрість голови трибуналу, котрий розгледіву хлопчині поета, врятувала йому життя; 1920 р. Сосюра опиняється в Одесі,де його, хворого на тиф, приймають до своїх лав бійці Червоної Армії.

Політкурсант 41-ї стрілецької дивізії, він 1920 р. знайомиться в Одесіз Ю.Олешею, Е.Багрицьким, К.Гордієнком, О.Ковінькою, які одностайновизнають його за складом мислення й почуття поетом суто українським.

У листопаді 1920 р. червоноармієць В.Сосюра направляється в
Єлисаветград, де потрапляє до лікарні, а після одужання їдеполітпрацівником на Донбас. Під час відпустки 1921 р. він знайомиться у
Харкові з В.Коряком, В.Блакитним та І.Куликом. Починається харківськийперіод напруженого творчого життя у колі провідних українських майстрів:
О.Довженка, М.Хвильового, О.Вишні, О.Копиленка, І.Сенченка, М.Йогансена таін.

2. Творчий шлях.

1921 р. побачила світ збірка В.Сосюри "Поезії", що досі вважалася йогопершою книжкою. Нещодавно віднайдений документ корегує цю думку. Рукою
Сосюри в нім записано: "В 1918 р. після проскурівського погрому, якийвчинив 3-й гайдамацький полк, козаком якого я був, на гроші Волоха (ком.полку) було надруковоно й видано першу збірку моїх поезій "Пісні крові"*.

1921 р. виходить поема "Червона зима", яка мала небачений успіх. В їїневеличких дев"яти розділах вмістився цілий духовний світ представника
"робітничої рані": теплі спогади про дитинство й домівку, парубочі розвагий перше кохання, порив повстанських загонів, повернення додому й сум утрат,відчуття єдності з народом і віра в ідеали народовладдя. Здобуття свогоберега в розбурханому суспільному морі, світоглядна визначеність як дарунокбунтівливій душі - ось психологічне й філософське підгрунтя поеми, що попривсю суворість зображуваної реальності (голод, злидні, розруха, війна ісмерть) наскрізь перейнята оптимістичним звучанням.

Широкий діапазон має й соціально-філософська тематика поета. Йогоданиною космізму 20-х років є поема "Навколо" (1921), ліричний суб"єкт якоїпрагне охопити поглядом усю розвихрену революцією планету. Вселенськімасштаби виміру подій і у поемі "В віках" (1921). Стоїчне сприйняттясуворої дійсності відбите у присвяченому М.Хвильовому диптиху "Сніг"
("Сніг... перед очима за лицями лиця...").

А у вірші "Граційно руку подала і пішла" панує стихія революційногоромантизму. Подібні коливання філософських акцентів також свідчать просинкретизм художнього мислення Сосюри.

З-під пера митця виходить низка ліро-епичних поем: "Оксана" (1922),
"Робітфахівка" (1923), "Шахтар", "Сількор", "Хлоня" (1924). Нині важкостверджувати, що вони належать до вершинних художніх зразків, алетогочасному читачеві ці розширені соціальні портрети, психологічнопроникливі й точні, говорили багато про нього самого. Одним із першихпроявів інтересу молодої літератури до рідної давнини (особливо цінного ватмосфері лівореволюційних вульгаризацій історії) став віршований роман
В.Сосюри "Тарас Трясило" (1926).

Від 1925 р. В.Сосюра повністю віддається літературній праці. Упродовждесятиліття (1922-1932) він був членом багатьох літорганізацій
(Пролеткульту, "Плугу", "Гарту", ВАПЛІТЕ, ВУСПу та ін.), керуючись нестільки ставленням до їхніх ідейно-естетичних програм, скільки особистимисимпатіями.

Надто відкритий та імпульсивний, В.Сосюра