Кістяківський Георгій
(18 листопада 1900 — 7 грудня 1982)
Видатний фізик і хімік
Зійду на могилу,
Гляну на Вкраїну…
Помандрую в чужі землі
Та там і загину.
Пантелейман Куліш
Кістяківський Георгій (1900 р.) Видатний фізик і хімік. Походить з відомої української родини, на протязі століття дала численну плеяду талановитих вчених. З 1926 р. в США. Професор Гарвардського університету (з 1933), дійсний член Американської національної академії наук, пізніше її віце-президент. Під час другої світової війни призначений членом Американського комітету національної оборони (1944-45). Один із творців атомної бомби (керівник відділу вибухових речовин атомної лабораторї в Лос-Амос). З 1957 радник президента США Д.Ейзенхауера у справах національної політики і техніки. На його рахунку кілька докторських ступенів (1959 доктор Оксфордського університету), присуджених у Європі та Америці. Нагороджений президентською медаллю Свободи, медаллю Франкліна та іншими.
Родина Кістяківських зараз, мабуть, мало кому відома. А колись вона дала Україні цілу плеяду видатних громадських та наукових діячів. Серед них і Георгій Кістяківський, який, щоправда, реалізував свій науковий потенціал за кордоном, розробивши, зокрема, детонатори до перших американських атомних бомб…
Крізь революцію до знань
Видатний спеціаліст з фізичної хімії Георгій Кістяківський народився 18 листопада 1900 року у місті Києві в родині професора права Київського університету Богдана Кістяківського, обидва брати якого також працювали на науковій ниві. Тож обставини сприяли тому, аби Георгій обрав шлях науки. Багато років потому Георгій згадував: «Мій батько, соціолог, виглядав, як «біла ворона», на межі століття. Його праці були присвячені проблемам людини, які були непопулярним предметом для занять у Російській імперії того часу. Ці питання просто нікого не цікавили». Втім, саме в родині, певно, був закладений у Георгія Богдановича потяг до знань, прагнення пізнання.
Середню освіту Кістяківський здобув у приватних школах Києва та Москви. Коли гримнув Жовтневий більшовицький переворот, він вступив у лави Білої армії, оскільки владу більшовиків вважав авторитарною і неприйнятною. З осені 1918 року до осені 1920-го боровся проти неї. Коли всі надії на перемогу були втрачені, Георгій перебирається з Криму до Туреччини, а звідти – до Югославії. Там жив його дядько, який і порадив юнакові отримати вищу освіту, пообіцявши необхідну матеріальну підтримку.
Перші досягнення
1921 року Кістяківський переступає поріг Берлінського університету. Лише три з половиною роки знадобилося йому, аби пройти повний курс навчання. Вже в 1925 році він захищає докторську дисертацію під керівництвом М. Боденштайна. Ця робота була присвячена проблемі розкладу оксиду хлору, який здійснюється за допомогою світла.
Закінчивши університет, Кістяківський лишається працювати у Бодештайна. За його рекомендацією у січні 1926 року Георгій як стипендіат Міжнародного комітету з освіти в галузі фізичної хімії отримує направлення в Принстонський університет до професора Х.С. Тейлора.
Тут він розпочинає дослідження проблеми адсорбції та каталізу, але за порадою Тейлора пише книгу з фотохімії «Фотохімічні процеси», яка побачила світ у 1928 році. Це дослідження принесло молодому вченому визнання в галузі фотохімії. Він став справді відомим.
Два роки потому Георгій Кістяківський отримує запрошення з Гарвардського університету. Там він і продовжив розпочаті у Принстоні дослідження, використовуючи спектроскопічну та флуоресцентну техніку для аналізу первинного фотохімічного акту. Він захоплено працював над вирішенням проблем кінетики газофазних реакцій, термохімії та реакцій ферментативного каталізу. І досяг у своїх дослідженнях визначних результатів.
Кістяківський був талановитим експериментатором. Зокрема, він сконструював калориметр для вимірювання теплових ефектів реакцій гідрогенізації, вимірював теплоємності речовини при різних температурах для вивчення прихованого внутрішнього обертання атомних груп в їх молекулах, застосовував різноманітні методи, в тому числі кінетику, для експериментального визначення енергій зв’язку С–Н, використовував мас-спектрометрію для вивчення будови хімічних речовин. Усі ці знання знадобилися йому згодом, коли він розпочав роботу над створенням першої у світі атомної бомби.
Занурення в ядерний світ
У роки Другої світової війни Кістяківський займався лише військовими питаннями. В липні 1940 року став консультантом Відділу з розробки вибухових речовин Національного дослідницького комітету з оборони. У 1942 році він його очолив. На цій посаді Георгій Богданович займався питаннями створення та випробування вибухових речовин, вивченням їх впливу на довкілля, розробкою ракетного пального.
А ще з 1941 року Кістяківський став членом Комітету з атомної енергії при Національній академії наук і брав безпосередню участь у роботі, яка передувала Манхеттенському проекту (створенню першої атомної бомби в США).
У 1943 році він консультував лабораторії у Лос-Амосі, а в 1944 році очолив відділ з розробки традиційних вибухових речовин для атомної бомби. Згодом він наголошуватиме на тому, що військовими питаннями став займатися тому, що рішуче був налаштований проти нацизму. Хтозна, чи усвідомлювали тоді вчені, якого монстра вони створюють…
Науковим керівником Манхеттенського проекту, метою якого було створення ядерної зброї, призначили відомого фізика-ядерника Роберта Оппенгеймера. А Георгій Кістяківський створив детонатори до перших атомних бомб.
Реалізація цього проекту завершилася на полігоні Аламогордо (штат Нью-Мексико, США) – 16 липня 1945 року пролунав перший в історії людства ядерний вибух потужністю 20 тис. тонн звичайної вибухівки.
Вже 6 серпня 1945 року бомбу «Малюк» американці скинули на японське місто Хіросіма, а 9 серпня атомну бомбу «Товстун» скинули на Нагасакі. Внаслідок цього загинули десятки тисяч людей. Георгій Кістяківський згодом дуже переживав з цього приводу, і з 1971 року, коли він припинив активну дослідницьку діяльність, він став брати участь у русі за відвернення ядерної війни.
Георгій Кістяківський у Білому Домі
Трохи більше ніж за півроку Кістяківський повертається до Гарварду.