Сікорський починає створювати перший літак у куренівських майстернях. Маленький двостійковий біплан був готовий в квітні 1910 року, та піднятися в повітря не зміг через недостатню по-тужність двигуна "Анзани" в 15 кінських сил. І лише 3 червня Сікорському вдалося піднятися в повітря на своєму другому літаку БіС-2 з потужнішим двигуном.

За роки навчання в КПІ Сікорський збудував кілька ґвинто-крилів і літаків-біпланів. На літаку С-5 Ігор Сікорський встановин чотири всеросійські рекорди: висоти (500 м), далекості лету (85 м),тривалості лету (52 хв) і швидкості (125 км/год). Під Фастовом він продемонстрував перевагу літака С-5 над літаками закордонних марок. Він здобуває визнання в Росії.

Ці досягнення молодого авіаконструктора не залишилися непомі-ченими. На Московській повітроплавальній виставці його нагоро-джують Великою золотою медаллю, а перед цим його нагородило Імператорське Російське технічне товариство почесною медаллю 3а корисні досягнення в галузі повітроплавання та за самостійну розробку аероплана своєї системи, що дали прекрасні результа-ти". Так називалася ця медаль.

Його запрошують на посаду головного конструктора авіаційно-го відділу Російсько-Балтійського вагонного заводу.

Головним у літакобудуванні молодий авіаконструктор вважав створення літаків з великою вантажопідйомністю та швидкістю, У 1912 році він пропонує керівництву заводу фантастичний задум побудови багатодвигунового літака.

І вже 13 березня 1913 року літак С-21 "Большой Балтийский" або "Гранд", злітна маса якого була 4200 кг, розмах крила 27 м, а швидкість до 100 км/год був готовий. 10 травня 1913 року було продемонстровано політ над Петербургом. Дещо перекомпонував-ши летні характеристики, літак "Гранд" перейменували на "Рус

ский витязь".

Подальшим вдосконаленням "Гранда" став літак "Илья Муро-мец", який злетів 10 грудня 1913 року. Злітна маса літака була 4750 кг, розмах крила 30,8 м. З початком війни цей літак став одним з найкращих бомбардувальників у Першій світовій війні.

На другому "Илье Муромце" було здійснено унікальний переліт Петербург-Київ і назад. Це було 16 червня, екіпаж у складі 4 осіб (Сікорський, Пруссіс, Лавров, Панасюк).

Київське товариство повітроплавання винагородило свого зем-ляка Ігоря Сікорського за цей політ золотою медаллю з написом: "Славному витязю русского воздушного океана Игорю Сикорско-му", а міська дума подарувала йому пам'ятний годинник.

Під час першої світової війни Ігорем Сікорським була створена ціла плеяда бойових літаків: важкі бомбардувальники, далекі роз-відники, штурмовики, важкі і легкі винищувачі.

і Літаком "Илья Муромец" 1 травня 1921 року було прокладено першу в Радянському Союзі поштово-пасажирську лінію за марш-рутом "Москва-Харків".

Але настали буремні роки. Завод перестав працювати, робітни-ки подалися до Червоної гвардії, керівництво тодішньої держави не визнавало потреби розвитку авіації. І Сікорський, не сприйма-ючи революції, емігрує спочатку 1918 року до Франції, а згодом, у

1919 — до США, де займається конструкторською та підприєм-ницькою діяльністю.

Через 4 роки Сікорський разом з групою російських емігрантів організував літакобудівельну фірму "Сікорський Еренджиніринг ", яка отримала велику фінансову підтримку від композитора Сергія Рахманінова — 5 тисяч доларів.

Протягом кількох років було успішно побудовано кілька типів легких та важких літаків. Зокрема, важкий тридвигуновий літак Б-35 був призначений для першого перелету через Атлантику без посадки. Через перевантаження паливом цей літак розбився.

Побудована Сікорським десятимісна амфібія Б-38 виявила ви-сокі летні характеристики. Нею зацікавилися водночас і ВПС США, і авіатранспортна компанія "Пан-Америкен". Завод Сікорського став одним із кращих у США.

Фірма Сікорського ввійшла до складу потужньої авіаційної кор-порації "Юнайтед технолоджиз корпорейшн". В складі цієї корпо-рації вона існує і по сьогоднішній день.

Починаючи з 1931 року, успішно будувалися важкі і легкі типи тридвигунових амфібій. Деякі з них, наприклад С-43, С-44 експлу-атувалися радянською полярною авіацією.

Але ж мрія Сікорського про створення гелікоптерів протягом цих років успішного будування літаків все-таки не залишала.

Сікорський пильно стежив за процесом гелікоптеробудування і, на відміну від багатьох авіаконструкторів, залишався вірний своїй ідеї створення гвинтокрилів на базі простої і надійнішої одновісної схеми. І лише 14 вересня 1939 року вдалося за цією схемою реалі-зувати Гвинтокрил, який відірвався від землі.

Надійшло замовлення від ВПС США, і вже в грудні 1941 року двомісний Б-47 був готовий і став першим у світі Гвинтокрилом, запровадженим у серійне виробництво.

Тривалість лету становила 1 год. 35 хвилин, швидкість до 100 км/год. Восени 1943 року цей рідкісний в історії екземпляр техніки за кількістю летів (на 102 години) було передано до Інсти-туту Едісона.

За безпосередньої участі Сікорського були побудовані гелікоп-тери другого покоління. Основним напрямом діяльності Сікорсь-кого була розробка важких гелікоптерів. Тут він не знав собі рівних. Його 5-56, а згодом 5-58 (який певно став його лебединою піснею) вважаються кращими зарубіжними гелікоптерами того часу. Фактично з часу виробництва гелікоптерів Сікорського почала роз-виватися ця галузь у багатьох державах світу, таких як Англія, Франція, Радянський Союз та інші.

А все-таки у чому найбільше проявив себе вчений-авіаконст-руктор? Кожне з його досягнень в авіабудуванні окремо могло б обезсмертити його ім'я. Перше — це визначальний його внесок у будування як в Росії, так і поза її межами багатодвигунових літаків-гігантів; друге — розробка перших міжконтинентальних пасажир-ських авіалайнерів; третє — розробка та організація серійного ге-лікоптеробудування.

Кілька слів про його особисте життя.

Ігор Іванович прожив довге і цікаве ЖИТТЯ. Мав п'ятеро дітей. Дочка Тетяна народилася в Росії, а з 1927 року мешкала в США. Четверо синів народилися від другого шлюбу. Сікорський ціка-вився релігійними питаннями, був активним у російській громаді США. В 1957