Після видання чергового номера газети «Дзвін» він повернувся з міста в Городок, де мешкав із сім'єю. Після вечері, близько одинадцятої вечора, сидів з дружиною у їдальні, коли з відчиненого вікна несподівано пролунав один постріл. «Скритовбивець», як писала оскілківська газета, виявився вправним стрільцем і, «поціливши прямо в серце, скориставшись з темної ночі, втік». Для того, щоб зробити такий влучний постріл, вбивця вибрався до вікна на другому поверсі по ринві. Хто так професійно зробив свою чорну справу, невідомо. Польські слідчі, які займалися розслідуванням, дійшли висновку, що Оскілка вбито більшовицьким агентом. Існує також версія, що цей замах - справа членів Української військової організації, які не могли йому пробачити прислужництва польській владі, з якою Володимир Оскілко «лояльно співпрацював». До того ж, таємне повідомлення поліції свідчить, що коли польська прокуратура вела слідство у справі письменників Антона Нивинського та Галини Журби, саме Оскілко обіцяв рівненському старості дати «докази», що саме вони організували підпільні повстанські боївки. Таких людей тоді називали «хрунями», а члени УВО їх вважали «слабодухами, яких не бракує ні в якій нації, пережитками нашого минулого, що не можуть умістити себе в нових умовинах боротьби на життя і смерть...»