Реферат

Ливчак Йосип (1839-1914)

Ливчак Йосип (1839-1914) Публіцист і винахідник. У Відні видавав і редагував сатиричний журнал “Страхопуд” (1963-68) та інші, в яких відстоював пансавістичні ідеї. В 1869 виїхав до Росії, де зробив ряд винаходів в ділянці поліграфії (матрицевибивальна складальна машина), військової техніки (прицільний верстат, оптичний прилад діяскоп) і транспорту (показник дороги і швидкості руху локомотива).

Біографія

Йосип Миколайович Ливчак (Осип Миколайович; 1839 с. Тисів, поблизу Перемишля, Австрійська імперія, - 27 жовтня (9 листопада) 1914, Петроград) - російський винахідник, публіцист, громадський діяч галицько-руського напряму; батько Самбірського архітектора Федора Осиповича Ливчак.

Жив у Відні (з 1863), видавав сатиричний журнал «Страхопуд» (1863-1868), брав участь у виданні журналів «Золота грамота» (1864-1868) і «Слов'янська зоря» (1867-1868). Пропагував панславістських ідеї, закликаючи до звільнення слов'янських земель з-під влади Австро-Угорщини і об'єднанню їх навколо Росії. Був знайомий з І. С. Аксаковим, Ф. М. Достоєвським, співпрацював у російських періодичних виданнях. У 1867 разом з Я. Головацьким та іншими брав участь у слов'янській делегації на Всеросійську етнографічну виставку, що в Австро-Угорщині було сприйнято як знак домагань Росії на слов'янські землі і демонстрацію австрійськими слов'янами готовність прийняти російське підданство.

Через переслідування австрійським владою в 1870-х років переїхав до Росії. Викладав математику у Віленському реальному училищі. Винайшов матріцевибівательную набірну машину, яка з 1875 використовувалася при наборі газети «Віленський вісник»; та ж ідея строкоотлівной машини лягла в основу будови лінотипа.

Ряд винаходів пов'язаний з військовою справою - прицільний верстат (1886), прототип перископа (відзначений великою золотою медаллю Паризької академії). У 1880 році на Закаспійської залізниці Йосип Ливчак розробив і застосував технологію механізованої укладання залізничної колії.

Сконструював покажчик шляху та швидкості руху локомотива. Російське технічне товариство нагородило його за цю роботу золотою медаллю ім. А. П. Бородіна (1903). Менделєєв називав Ливчак «російським Едісоном».