РЕФЕРАТ
Миклухо-Маклай Микола (17.07.1846-14.04.1888)
5Ти добре, синку, проживеш
Коли з неправдою порвеш:
Бо правдою пройдеш весь світ
Се мій святий тобі завіт.
Цезар Білило (Кесарій Білиловський)
Миклухо-Маклай Микола (17.07.1846-14.04.1888) Видатний природознавець і мандрівник, класик світової антропології та етнографії, великий гуманіст, учений. Походить із козацькго роду. Вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії (1870-80), у тому числі папуасів північно-східного берега Нової Гвінеї (нині берег Миклухо-Маклая. Близько 300 км.) Був захисником колоніальних народів. Залшив понад 160 праць. Щоденникз подорожі Миклухо-Маклая “Серед дикунів Нової Гвінеї” був виданий українською мовою у Києві 1961р. Ім’ям вченого названо Ін-т етнографії АН СРСР, частину Нової Гвінеї (берег Миклухо-Маклая).
"...АЛЕ ВІН НАШ, БРАТТЯ"
Хто з нас у шкільні роки не мріяв мандрувати, відкривати нові .світи?..
Кого не захоплювали пригоди Робінзона Крузо, капітана Нельсо-на, Кука, Немо, Миклухи-Маклая? Герої книжок у нашій уяві ожи-вали, і в кожного з нас прокидався мандрівничий ген, а реальні герої, овіяні романтикою, здавалися нам витвором уяви фантастів, настільки загадковими і незвичайними були для нас їхні пригоди.
Так, власне, сприймалася більшістю з нас постать Миклухи-Маклая. Знали його як великого російського мандрівника, який жив серед аборигенів, вивчав і описав спосіб їхнього житгя.
Тому мало не відкриттям для багатьох було те, що Миклуха-Маклай — визначний подорожник, антрополог, етнограф і приро-дознавець — також і наш краянин.
Не так давно в Австралії з'явилася книга, написана до 150-річчя від дня народження вченого. Написали її Лідія Ростек і Пилип Ва-куленко. Автори переконливо доводять, що Микола Миклуха-Мак-лай — наш брат, наш співвітчизник!
Чому так сталося? Відповідь, певно, можна знайти у книзі Івана Дзюби "Спрага". Вчений пише: "Елементами національного куль-турного проекту мають бути і реальне освоєння всієї повноти куль-турної спадщини, перетворення її в актуальний чинник самоусвідомлення суспільства (важливе місце в цій спадщині належить цінностям, які створили українці в діаспорі...)". До цих надбань культури і науки належать і ті, що створили наші земляки в Російській імперії і були цією імперією, як і їх творці, безцеремон-но привласнені. На підтвердження цього наведемо ще одну цитату з книги російського філософа Василя Зеньковського "История русской философии". Він пише: "Москва жадібно всотувала в себе все, чим була багата Україна".
Варто згадати тут, що долею мільйонів українців за царських часів, коли все українське заборонялося, було здобувати освіту російською мовою, працювати для чужої нам Росії. А ще більшої асиміляції та винародовлення зазнали наші люди за радянської доби. Мільйони було репресовано і вивезено до Росії, а науковців просто забирали на працю до Росії. Тому велика кількість людей українського походження стали зватися росіянами. До таких нале-жали митрополит Дмитро Туптало. що став основоположником ро-сійської драми, письменник Микола Гоголь, композитори Чайков-ський та Глинка, художник Ілля Рєпін, винахідник перших ракет у тодішній Росії Олександр Засядько з Полтавщини, винахідник пер-шого гелікоптера та конструктор багатомоторних літаків Ігор Сікорський з Києва, видатний хірург Бурденко... Ось така вона, правда.
Біографія
Народився Микола Миклуха-Маклай 17 липня 1846 року в Ма-лині на Житомирщині поблизу міста Радомишля, 50 миль на захід від Києва, в родинному маєтку, що мав 16 тисяч акрів землі.
Деякі біографи, зокрема російські, твердять, що Микола Мик-луха-Маклай народився в колишній Новгородській губернії в Росії. Знаходимо таку ж інформацію і в УРЕ, де зазначено, що вчений був російським мандрівником і громадським діячем. Насправді ранні польські й австрійські джерела засвідчують, що Микола Миклуха-Маклай народився таки в Україні. Є підтвердження цього факту і в нових українських джерелах.
Мати вченого була польсько-німецького походження. її дівоче прізвище — Беккер, а по матері Шатковська. Батько походив з української козацької родини. Свого часу закінчив Ніжинський ліцей і Петербурзький інститут інженерів шляхів. Працював дея-кий час відповідальним будівельником на залізниці між Москвою і Петербургом. В родині було п'ятеро дітей.
Батько був добрим патріотом своєї України. Коли Тарас Шев-ченко перебував на засланні, він вислав йому 150 карбованців, за що його мали судити і звільнити з роботи. І тільки недуга — зах-ворів на сухоти — врятувала його від Сибіру.
Треба згадати, що Миколиного діда Охріма та прадіда Степана на Запоріжжі звали Макуха. А ио-вуличному вони мали прізвись-ко Махлай, тобто недотепа. Та й тепер ще можна почути, як про примітивних людей кажуть: "Та то макуха". Але коли дід за ге-роїчні заслуги у війні проти турків отримав нагороду від цариці та дворянство, він вирішив змінити прізвище з Макухи на Маклая, а вже згодом Микола, будучи студентом, прибрав собі подвійне Мик-луха-Маклай.
Прізвище Миклуха-Маклай пізніше взяли також його брати — Володимир, командир броненосця "Адмірал Ушаков" у роки росій-сько-японської війни, та Михайло, геолог, дослідник Полісся. До-дам, що старший брат Сергій служив правником у Києві.
Цікавим є ще такий факт з родинного минулого вченого. Батьків старший брат Григорій навчався разом з Миколою Гоголем та й розповів йому одного разу про свого предка Охріма, який зі свої-ми трьома синами Омельком, Назаром і Хомою воював проти по-ляків за визволення України. Трапилося так, що середущий Назар закохався в польську панночку і, зрадивши козаків, перейшов на польський бік. Для Миколи Гоголя саме цей епізод і став основою у написанні повісті "Тарас Бульба".
Але повернімося до життєпису Миколи. До одинадцяти років хлопець навчався вдома, а відтак, коли в 1857 році не стало батька, продовжив навчання в лютеранській школі Святої Анни та в Другій санкт-петербурзькій гімназії. З 1863