У 1924 році Михайло Кравчук блискуче захищає докторську дисертацію на тему "Про квадратичні форми та лінійні перетво-рення". Зазначу, що основні результати цієї праці зачитав на Міжна-родному математичному конгресі в Торонто єдиний представник від УАН Микола Крилов. У 1925 році Михайлові Кравчукові при-своєно звання професора.

Його запрошує на наукову працю Асоціація американських математиків. Восени 1928 року Кравчук іде на Міжнародний конгрес математиків в Італію, де запізнається з такими видатними матема-тиками того часу, як Гільберт, Адамар, Леві-Чевіта та іншими.

1929 року Михайла Кравчука висувають у дійсні члени Всеук-раїнської Академії наук і 29 червня його було обрано одностайно. Разом з ним академіками ВУАН стали Дмитро Яворницький, Пав-ло Тичина, Степан Рудницький, Євген Патон та багато інших відо-мих згодом діячів науки та культури в Україні. Цього ж року вихо-дить його монографія "Алгебраїчні студії над аналітичними функ-ціями".

Чи не найбільше місце у науковій спадщині Михайла Кравчука займають дослідження з теорії диференціальних та інтегральних рівнянь. Він публікує фундаментальну двотомову монографію "За-стосування способу моментів до розв'язання лінійних диферен-ціальних та інтегральних рівнянь" (І — 1932, II — 1935).

Михайло Кравчук — автор понад 180 наукових праць, результа-ти яких дістали найвищу оцінку визначних математиків того часу: Ґраве, Гільберта, Лузіна, Крилова, Пфейффера, Адамара, Куранта та інших.

Сьогодні можна почути думку, що поліноми Кравчука є більше відомі вченим-математикам Америки, аніж поліноми Пафнутія Чебишева, — академіка Петербурзької академії наук, засновника математичної наукової школи. Але ж Чебишева знали. Знав уесь цивілізований світ і Михайла Кравчука — видатного українського вченого в галузі диференційних та інтегральних рівнянь, теорії множин, теорії функцій та вищої алгебри, математичної статисти-ки, теорії ортогональних поліномів, наближених обчислень та фа-хівця з історії математики. Про його визнання як великого вчено-го свідчить і те, що в 1925 році його було обрано дійсним членом НТШ у Львові, членом Німецького математичного товариства, чле-ном Французького математичного товариства, членом математич-ного товариства в Палермо (Італія). Він бере участь в роботі 8-го Міжнародного математичного конгресу в Болоньї, а повертаючись з Італії, робить доповідь на засіданні Французького математичного товариства. Отже, світова слава до вченого прийшла.

Але, на жаль, наступають трагічні для української культури й науки роки. Ці міжнародні зв'язки, ці успіхи Кравчука, його знан-ня чужих мов і листування з математиками всього світу були пізніше інкриміновані йому як звинувачення у шпигунстві, у зраді інте-ресів держави, як не дивно. Адже 1929 року почалися перші ареш-ти, а наступного 1930 року відбулися гучні відкриті судові процеси над учасниками т. зв. "Спілки визволення України" — міфічної "контрреволюційної української буржуазно-націоналістичної підпільної організації", як це подається в тій же Українській Ра-дянській Енциклопедії, т. 10, за 1983 рік.

Звичайно, культурно-громадська активна діяльність Михайла Кравчука робила його стовідсотковим кандидатом на причетність до цієї міфічної спілки, керівництво якою приписували віце-пре-зиденту ВУАН Сергію Єфремову. Отож, на цьому процесі Михай-лові Кравчуку, новообраному академіку, запропоновано було висту-пити "громадським обвинувачем". Він відмовився.

А що значила на той час така відмова? Це вирок самому собі.

Серед арештованих цього часу було багато знайомих Михайла Кравчука, тих людей, з якими він мав наукові товариські зв'язки. Це математик Холодний — науковий співробітник Інституту нау-кової мови, Іваниця — з яким вони разом входили до редколегії журналу "Записки Кіно", Гермайзе — товариш зі студентських років, вчений секретар історичної секції ВУАН, секретар словника живої мови, Дурдуківський — директор школи імені Тараса Шев-ченка, в якій певний час викладав і Михайло Кравчук.

Вже в 1937 році Михайлові Кравчукові влаштовують ганебні исевдосудилища у стінах інституту математики, політехнічного інституту, університету. Його звинувачують у буржуазному націо-налізмі, шпигунстві, у тому, що він начебто листується з польськи-ми запроданцями, є членом НТШ у Львові, та й взагалі, — знає багато мов.

21 лютого 1938 року Михайла Кравчука було заарештовано.

Як міг сприйняти вчений цей жорстокий і несправедливий по-ворот власної долі? У статті Галини Ситої "Слідча справа Михайла Кравчука" (щорічник "Наука і культура", випуск 28 за 1994 рік) відзначено, що при арешті у нього забрали папку з особистим листуванням, друкарську машинку, облігації і навіть його золоту обручку, а також золоту брошку і шість срібних чарочок... Це була наруга над вченим, уже не кажучи про те, як відбувалося слідство.

Він таки поставив свій підпис під явно фальшивими свідчення-ми та обвинуваченнями. Ось як він пояснював це сам: "Я был ошеломлен (подаємо мовою оригіналу) этими дикими обвинения-ми, разбит физически ночными допросами, в частности полным лишением сна в течение 11 суток, обострением болезни сердца, мерами прямого физического воздействия, морально на меня воздействовали криками, стонами истязаемых в соседних комна-тах людей. Сломали меня окончательно угрозы, — в случае запи-рательства и отказа принять на себя не совершенные преступле-ния, — арестовать и уничтожить мою семью. Ради спасения семьи я и решил оклеветать себя, — тем более, как было вполне ясно, мои обвинители, сами не веря своим обвинениям, имели совер-шенно определенную цель, — сделать из меня преступника".

Неможливо без болю читати ні ці розповіді, ні нариси, ні доку-менти, які зараз відкрилися. Ось в одному з чисел газети "Урядо-вий кур'єр" вміщено найсвіжіші документи зі слідчої справи ака-деміка Кравчука (автор Микола Сорока). Стаття називається "Як загинув академік Михайло Кравчук". Читаєш і думаєш, яка ж то була страшна сталінська машина. Михайло Кравчук не міг собі усвідомити,