Реферат

Олександр Засядько (1779-8.06.1838)

Здобути славу!..

Не для себе, ні...

Здобути волю для тебе народе,

Щоб ти не скнів в московському ярмі

Під батогом кривавим восводи.

Олена Перова, "Батурин"

Олександр Засядько (1779-8.06.1838) Вчений-артилерист, генерал-лейтенант (1829). Походить із славного козацького роду. Першим створив (1817) кілька типів бойових порохових ракет та спеціальний пусковий пристрій для стрільби ними, організував їх виробництво і розробив тактику їх використання. Очолював Артилерійське училище, Петербурзький арсенал і пороховий завод.

ЙОГО ІМ'ЯМ НАЗВАНО КРАТЕР НА МІСЯЦІ

Якби вам, шановні добродії, довелося відповісти на запитання: "Хто з наших співвітчизників належить до плеяди творців ра-кетної техніки, які своїми відкриттями, винаходами і науковими працями наближали день першого польоту людини у космос?", ви, певно, згадали б про вихідця з Чернігівщини Миколу Кибальчича, про Костянтина Ціолковського, в сім'ї якого вели рід від нашого національного героя Северина Наливайка. Згадали б іще про сла-ветного земляка з Полтавщини Юрія Кондратюка і про конструк-торів космічних систем Сергія Корольова, Валентина Глушка, не забули б творця авіадвигунів Архипа Люльку... Це імена з нашого золотого фонду. Можемо пишатися ними, це правда. Але й ці зга-дані творці української ракетної справи мали своїх попередників. Так, є письмові свідчення, що ще 1516 року українські козаки ге-нерала Рушинського під час війни з кримськими татарами засто-совували ракетну зброю — шестиступеневі ракети. Погортайте хоча б "Новейший справочник необходимых знаний" (М.: Ринол Классик, 2000. — С. 567). Цей гетьман — загадкова постать україн-ської історії, у джерелах немає навіть усталеної форми його прізви-ща — Рушинський, Ружинський, Рожинський, Ружицький.

Варто було б дослідити це детальніше. А сьогодні поговоримо про генерала Засядька — героя Вітчизняної війни 1812 року, на-щадка славних запорожців з династії козацьких гармашів, одного з піонерів ракетної справи Європи.

Це про нього в кінці 70-х років минулого століття видавництво "Молодь" надрукувало художній твір робітника-паркетника Юрія Нікуліна "Шпага Олександра Засядька", яка викликала патологіч-ну реакцію секретаря ЦК КПУ з питань ідеології ставленика Москви Маланчука. На той час ім'я Засядька вже 10 років значилося на карті Місяця. Так сталося, що книжка з'явилася в ювілейний рік — 200-річчя від дня народження видатного винахідника. Звичайно, ювілей ні на якому рівні ані в засобах масової інформації не відзна-чався. Проте книжка Нікуліна, що вийшла тридцятитисячним накла-дом, зробила відомим ім'я Олександра Засядька насамперед серед тогочасної української еліти. Принаймні в тогочасній Україні про піонера-ракетника заговорили.

Біографія

Народився Олександр Засядько у 1779 році в селі Лютенька Гадяцького повіту Полтавської губернії в сім'ї козака. Родовід За-сядьків розпочинається з Яцька Засядька — реєстрового козака Хорольської сотні. 1659 року він став лубенським полковником. Прадід Олександра Лук'ян та дід були лубенськими сотниками, а батько Дмитро — головним гармашем Війська Запорозького. Після ліквідації Січі Катериною II батько Засядька отримав "пряника" — дворянське звання і дослужився до генерал-майора.

До десяти років Олександр жив у батьківському домі, де із за-хопленням слухав розповіді діда про славну минувшину, про ко-заків-запорожців, про "чудо-рурки", які могли літати в повітрі, а влучивши в ціль, вибухали і спричинювали страшенну руйнацію.

Десятирічного Олександра разом з братом Данилом віддали на навчання до кадетського корпусу до Санкт-Петербурга. Після 8 років навчання Олександра в чині підпоручика артилерії призна-чили у 10-й батальйон у Херсонську іубернію.

На той час всю Європу сколихнула революція у Франції. Імпе-ратор Павло І посилає свої війська на чолі з фельдмаршалом Суво-ровим "рятувати царів". Тож молодий офіцер Засядько, до слова, разом з братом Данилом, бере участь у знаменитому італійському поході Суворова 1799 року. За хоробрість при взятті фортеці Ман-туї Олександра Засядька підвищує у званні до капітана сам фельд-маршал.

Подальша служба Олександра з 1800 року проходила вже під командуванням Кутузова. З 1807-го по 1822 рік брати воювали проти турків, а у 1812—1814 роках брали участь у походах та битвах проти французьких військ. Під час наполеонівських воєн Олек-сандр Засядько прославився винятковою хоробрістю й винахідли-вістю. Його груди прикрашають діаманти, золото, срібло, яскраві стрічки та банти. Його нагороджують золотою шпагою з написом "За хоробрість", — таку зброю в ті часи, крім Засядька, носив тільки Багратіон. А ще ордени Святої Анни 2-го ступеня, Святого Георгія третього ступеня. Останню нагороду на той час мали лише два офіцери в усій російській армії.

На початку XIX століття в англійській армії почали застосову-вати в бойових діях так звані "конґрейнові ракети", зокрема 1807 року англійці бомбардували ними Копенгаген.

Розробив ці ракети англійський полковник інженер Вільям Кон-ґрейн, який раніше познайомився з ракетами в Індії. Секрети їх виробництва англійці тримали у великій таємниці, а інші західні держави виділяли значні кошти на їх розробку та конструювання.

1815 року Олександр Засядько приступає до власної розробки ракет. Проте чекати грошей від царського уряду — марна справа. Тож Засядько продає свій невеличкий маєток поблизу Одеси, що дістався йому у спадок після смерті батька, і закуповує необхідне обладнання та інструменти.

Він виходить у відставку і з головою поринає у проведення не-безпечних наукових дослідів.

Нарешті Засядько добивається успіху. У "Русском биографиче-ском словаре" Жабокритського-Зяловського (Санкт-Петербурі, 1916) значиться: "Засядько завдяки своїм досить ґрунтовним знан-ням із фізики, хімії й механіки відкрив секрет виготовлення ра-кет". Але для цього йому довелося повторити шлях, який пройшов англійський інженер Конґрейн.

Успішно випробувавши свої ракети (а досліди з ними практич-но всі були небезпечними), Олександр Засядько 1817 року пише рапорт на ім'я барона Меллер-Закомельського з описом