Рапорт Засядька був представлений імператорові Олександру I, який залишився задоволеним, адже винахідник не просив ніякої винагороди: "Слава Богу, есть офицеры, которые служат из одной только чести". Тож полковника Засядька направляють до Могильова в головний штаб армії фельдмаршала Барклая-де-Толлі, аби він про-демонстрував можливості нової зброї.

Якість ракет Засядька була пречудовою, дальність польоту 4-дюймових ракет досягала 3100 метрів. Сам фельдмаршал Барк-лай-де-Толлі у 1818 році добився для Засядька звання генерал-майо-ра. А через рік його призначають черговим генералом 2-ої армії.

1820 року влітку Олександр Засядько одружується з донькою міського голови Одеси Єлизаветою Грессер. Вони проживуть ціка-ве життя. Перший син народиться у них 5 лютого 1821 року і буде названий Олександром на честь імператора, а всього вони мати-муть восьмеро дітей. Подружжя не затрималося довго в Одесі. 25 листопада 1820 року генерал-майор Засядько отримав наказ від імператора прибути до Санкт-Петербурґа і очолити Артилерійське училище, Санкт-Петербурзьку піротехнічну лабораторію, порохо-вий завод і Санкт-Петербурзький арсенал.

З великою енергією взявся Засядько до нової роботи. За корот-кий термін йому вдалося довести училище до того стану, "що воно вважалося зразковим у всіх відношеннях". Корпуси Артилерій-ського училища на набережній Неви в Санкт-Петербурзі, побудо-вані 1822 року під керівництвом генерала Олександра Засядька, стоять ще до сьогодні.

У Санкт-Петербурзі на Волковому полі генерал організовує спе-ціальний "ракетний заклад" для виробництва бойових ракет. Зна-ходить час і для винахідництва: виготовляє пороховий вітряк; він автор бойових ракет трьох калібрів, створює пускові станки, завдя-ки яким можна вести залповий вогонь із 6 ракет...

Результати своїх робіт Олександр Засядько виклав у праці "О деле ракет зажигательных и рикошетных".

1828 року, коли почалася російсько-турецька війна, Олександра Засядька відправляють спочатку до Молдавії, а потім до Валахії. Він командує артилерією під Браїловом, навчає офіцерів і солдатів ракетної справи. Через кілька місяців він бере участь в облозі Вар-ни. Ракетами Засядька озброюється весь Чорноморський флот, а у березні 1829 року і Дунайська флотилія. Він організовує в Тирас-полі виробництво бойових ракет, що активно використовуються в бойових операціях. За час війни їх було виготовлено майже 10 000 штук. Зазначимо, що в бойових діях брали участь і великі станини, "с которых спустив в один раз 36 ракет, можешь нанести неприя-телю большой вред", — писав Засядько. За успішне керівництво артилерією у війні 1829 року Засядько стає генерал-лейтенантом, повертається до Росії і отримує посаду начальника штабу.

Військові походи, в яких брав участь Олександр Засядько, не минулися безслідно. Його здоров'я підірване. 1830 року він за ко-роткий термін тричі переносить інсульт. Випросивши відпустку, 1831 року Засядько вирушив до Москви лікуватися мінеральними водами. Але це не допомогло, тож у жовтні 1832 року він переїз-дить до Харкова, поближче до рідних місць. Сюди переїхала вся його родина, яка складалася з шести синів і двох доньок.

Проте і в Харкові йому не стало краще, і він виїздить на Кав-каз. Але здоров'я було вже втрачено, тож 2 лютого 1834 року, після 37 років служби, у зв'язку з хворобою Олександр Засядько вийшов у відставку. У Харкові він прожив безвиїзно до кінця сво-го життя.

Іноді можна було бачити колишнього безстрашного воїна і відомого вченого, як він ясної теплої днини повільно проходився тротуарами з паличкою в руках. Багато хто з перехожих чемно вітався з літньою людиною.

А у хвилини, коли відступала недуга, вчений творив. Його ціка-вила думка, як полегшити плавання через Дніпровські пороги. Вес-ною 1837 року він вирушає в подорож до Дніпра, на пороги, і доходить висновку, "что действительно можно устроить свобод-ное плаванье с помощью изобретенной машины".

Але під час цієї поїздки Олександр Засядько потрапив у сильну

зливу, застудився.

Останні чотири місяці життя вченого минули в тяжких муках. Незадовго до смерті він попросив, щоб його перевезли до Курязь-кого монастиря, що знаходився в 9 верстах від Харкова (до речі, з 1926 року в цьому монастирі розміщувалася трудова колонія Ма-каренка). 8 червня 1838 року Олександр Засядько помер.

У селі Лютенька пам'ятають про свого славного земляка та його рід. Є там Успенська церква, збудована 1686 року, в якій перезахо-ронено останки гетьмана Івана Брюховецького. У цій церкві дру-гим священиком був дід Олександра Засядька — Данило, зять Кур-диновського з відомої на Полтавщині династії священиків.

А його онук, Олександр Засядько, проживши цікаве життя, став піонером у царині конструювання бойових ракет. Його ім'ям назва-но один із кратерів на Місяці. Він очолив когорту наших славних земляків, вагомий внесок яких у розвиток світової космонавтики поза всяким сумнівом. Ось вони: Олександр Засядько, Микола Кибальчич, Костянтин Ціолковський, Юрій Кондратюк, Сергій Корольов, Валентин Грушко, Архии Люлька... Чи усвідомлюємо ми сьогодні який це великий національний скарб? Задумаймося.

Перелік використаних джерел:

1. Качук П. И. Александр Дмитриевич Засядько // Земля и вселенная.

- 1993. - № 4. — С. 43-47.

2. Чередниченко В. Генерал Засядько: родовід козацький, ім'я світове // Україна молода. — 1999. — 17 жовтня.

3. Романчук О. К. Конструктор бойових ракет // Аксіоми для нащадків.

- Львів: Меморіал, 1992.- С. 288-294.

4. Ваколюк В. С. Перші бойові ракети // Юний технік України. — 2003. - № 6. - С. 5-7.