Реферат
Остроградський Михайло
( 24 вересня 1801 =1862)
Видатний математик
... культура, яка з часів Петра І живе і розвивається в Росії, є органічним і без-посереднім продовженням не московської, а київської української культури...
Князь М. Трубецькой
Михайло Остроградський (24.09.1801-1.01.1862) Видатний математик, академік Петербурзької (1830), Туринської, Римської та Американської академії наук. Член-кореспондент Паризької АН. Деякий час викладав у Франції. Сформулював загальний варіаційний принцип для неконсервативних систем. Праці з математичного аналізу, математичній фізиці, аналітичній та небесній механіці, гідромеханіці, теорії пружності, балістиці. Запропонував формулу перетворення трійних (кратних) інтегралів, названу його ім’ям.
ГЕНІАЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МАТЕМАТИК
Так, хто ж розуміє нашу ностальгію, нашу тугу — за розумінням власної величі, за усвідомленням своєї історичної місії на землі? Запитання нашого українського часу. І як відповідь на нього — люди, котрі за жодних обставин не стають на коліна, не опуска-ють рук, а плідно працюють над поверненням нашому українсько-му народу і святинь, і світочів.
Більшість визначних українських вчених у ділянці природни-чих наук за царської Росії вважалися російськими, а за радянської доби — радянськими і аж ніяк не українськими. Все привласнюва-лося, перетягувалося до Петербурга та Москви.
Взяти хоча б видання "Люди русской науки", що вийшло у світ спершу двотомним виданням з передмовою тодішнього президен-та Академії наук Радянського Союзу Сергія Вавілова, а згодом, 1961 року, — вже в чотиритомовому великоформатному академіч-ному виданні. Багато наших співвітчизників подаються там з чітким підкресленням — "выдающийся русский ученый". Звісно, відлун-ня епохи, але не тільки воно. Ми були бездержавним народом, і в цьому причина всіх причин, як кажуть.
До цього довідника як російського вченого зачислено і Михай-ла Васильовича Остроградського. Про цього видатного математи-ка ми і розповімо сьогодні у нашій передачі.
Передача прозвучала в ефірі 1 жовтня 2000 року.
Але спершу наведемо цитату з вищеназваного видання в перекла-ді українською: "...Праці вченого за його житття принесли йому заслужену славу в науковому світі, в Росії і на Заході. Петербурзь-ка Академія наук обрала його в 1828 році своїм ад'юнктом, а в 1830 році Остроградський був затверджений академіком, — було йому тоді тільки 29 років.
"Русский математик" вже замолоду був добре відомий у колі передових західних учених. 1826 року молодого вченого було запро-шено читати лекції до Франції, в колегіум Генріха IV. Видатний французький математик Коші із захопленням відгукувався вже про перші праці "русского ученого". Брат Михайла Остроградського в своїх спогадах писав: "У Лапласа брата прийняли як члена сім'ї, і творець "небесної механіки" називав брата "Mon fils" (мій син), а перед смертю подарував йому один із своїх ще не надрукованих на той час мемуарів". Паризька Академія наук обрала Остроград-ського в 1856 році своїм членом-кореспондентом...".
І жодним рядком про місце народження та зв'язки з Україною цього "геніального українського математика", як назвав його Ми-кола Чайківський, також математик. Ще в 1961 році Микола Чай-ківський намагався надрукувати в багатьох газетах та виданнях етапі про Остроградського, де незаперечно обґрунтовував, чому Остроградського слід вважати українським вченим. Зрозуміло, що ці статті не було надруковано. А статгі на кшталт згаданої в книзі "Люди русской науки" продовжують з'являтися в книгах та енци-клопедіях, які широко розповсюджуються тепер в Україні (примі-ром, "Математический энциклопедический словарь" за редакцією академіка Юрія Прохорова. Москва, 1988 рік).
Але хоч як би там воно було, в кожному математичному довід-нику, кожному підручнику з математики ім'я Остроградського присутнє, і ми можемо бути горді з того, що цього геніального вченого подарувала світові українська земля.
Михайло Васильович Остроградський народився 24 вересня 1801 року в селі Пашенна (Пашенівка) Кобеляцького повіту Полтав-ської губернії. Це нащадок козацько-старшинського, згодом дво-рянського роду на Полтавщині, що походить від Матвія Остро-градського, миргородського полкового судді.
До восьми років Михайло ріс серед селянських дітей, знав ба-гато пісень, мав пристрасть до різного роду вимірювань та обчис-лень, цікавився різними механізмами. 1809 року хлопця, котрий мав неабияку фізичну силу, помістили в пансіоні при полтавській гімназії, в "будинку виховання бідних дворян". Зауважимо, що його
вихователем був Іван Петрович Котляревський. Мабуть, тому Ми-хайлові хотілося стати військовим, адже сам Іван Петрович був у минулому хоробрим офіцером...
Гімназії Михайло не закінчив, у математиці надто не відзначав-ся, і батьки вирішили віддати його до одного з гвардійських полків у Петербург. Але по дорозі, в Чернігові, він зустрівся з братом матері, який став наполягати, щоб Михайла віддали до Харків-ського університету. Це вирішило долю майбутнього вченого. По-містили хлопця на квартирі викладача університету професора Павловського. Саме він пробудив у Михайла любов до математи-ки. А ще більший вплив на формування його поглядів та наукових інтересів зробили лекції математика й видатного мислителя про-фесора Тимофія Федоровича Осиповського, згодом ректора Харків-ського університету.
1818 року Михайло Остроградський блискуче складає екзаме-ни за трирічний курс університету і отримує атестат. Наступного року він витримує ще одні іспити за університетський курс, з тим, щоб (за новими правилами) отримати ступінь .кандидата наук.
Хоча ректор Осиповський і присудив Михайлові ступінь кан-дидата, через різні бюрократичні перепони йому довелося склада-ти іспити і третій раз. Проте він їх склав у 1820 році блискуче. Але викладач філософії Дудрович, ревний прихильник ідеалізму, напи-сав на Остроградського донос, ніби той не відвідував лекцій з філо-софії, не слухав викладів християнських наук. Наслідком цього стало те, що міністр освіти та релігійних віросповідань, крайній реакціонер, князь Голіцин звелів відібрати в Остроградського дип-лом про закінчення університетського курсу.
Обурений таким