українською мовою. Любив дітей, охоче грався з ними, ходив колядувати та щедрувати. Був у доброму знайомстві з родиною композитора Миколи Лисенка. Мешкаючи в Петер-бурзі, Михайло Васильович Остроградський входив до кола друзів українського генія Тараса Шевченка.. Познайомив їх у 1837 році Жуковський і відтоді їх єднала щира дружба. Тарас Шевченко виявив себе не тільки геніальним поетом. Він цікавився і суспіль-ними науками, й точними — астрономією, математикою і фізи-кою. Під час навчання в Петербурзькій Академії мистецтв Шев-ченко відвідував лекції Остроградського. Про це він згадує у повісті "Художник" (1861): "Я лично знал гениального математика нашего Остроградского (а математики вообще люди неувлекающееся), с которым мне случалось несколько раз обедать вместе..." В "Жур-налі" 1857 року також є згадка про їхні приязні стосунки: "От Н.Д. Серова мы с Семеном (тобто Гулаком-Артемовським) пере-ехали к М.В. Остроградскому. Великий математик принял меня с распростертыми объятиями, как земляка и как надолго отлучив-шегося своего семьянина. Спасибо ему. Остроградский с семей-ством едет на лето в Малороссию. Принял бы, говорит, и Семена со мной, но боится, что в Полтавской губернии сала не хватит на его довольствие...".
їх єднала любов до рідної землі, її мови, пісні та думки про визволення українського народу, бо й вони обидва зазнали вели-ких утисків з боку царської влади.
Повернувшись із заслання, Тарас Шевченко зустрівся з Остро-градським, читав свої вірші. По щоках в обох текли сльози і Тарас Григорович мовив до господаря: "Дайте волю своїм кріпакам, Ми-хайлк Васильовичу". "Я вже це вирішив", - була відповідь.
Годинами просиджував Остроградський біля хворого поета. Розумів: катастрофа неминуча. Смерть Шевченка, розправа в Росії над освіченими людьми, особиста невлаштованість — все це боля-че ранило душу. Михайло Остроградський вирішує їхати в Украї-ну, виконати заповіт перед Поетом — відпустити кріпаків на волю і присвятити своє життя освітянській роботі, вихованню дітей. "Нудьга, — говорив він, — це найнебезнечніша отрута", "людину воднораз трудно вивести із стану лінивства, неробства, самовдо-волення і майже повної байдужості".
Останні місяці свого життя Остроградський перебував у Пол-таві. Тут він зустрів і своє шістдесятиліття. З ювілеєм великого вченого вітав весь світ. "Ваше життя не вкладається у тривимір-ний простір, для нього потрібна четверта координата — час. Тільки у часі можна виміряти зроблене Вами. Вашій же школі судилося жити у віках, історія завжди буде вдячна Вам за молоду зміну Вітчизняної науки, яку Ви плекали і плекаєте," — відзначали друзі-науковці.
Остроградський мав ще багато задумів у науці, в математиці. Але не судилось. Перебуваючи у себе в селі Довгому, він тяжко захворів: у нього на спині зробився великий нарив. Піддався опе-рації. Одужав. Хотів їхати до Петербурга, але через кілька тижнів йому стало гірше, з'явилася сильна пропасниця і 1 січня 1862 року Михайло Остроградський номер у Полтаві в домі Старицьких від паралічу легенів.
Тієї трагічної пори український народ втратив двох своїх геніїв — Тараса Шевченка і Михайла Остроградського. І коли Тараса Шев-ченка ніякі сили не змогли забрати з пам'яті нашого народу, то Михайла Остроградського — академіка, славетного із славетних математиків світ знає лише як російського вченого, одного з осно-воположників російської школи математиків.
Світова наукова громадськість невдовзі відзначатиме 200-ліття великого математика. І чи зуміє незалежна Україна гідно вшанува-ти свого співвітчизника-генія і сказати людству: "Це був великий Українець!"?
Перелік використаних джерел:
1. Конфорович А. Г., Сорока М. О. До первокореня істини. // Наука і культура. - 1976. - С. 502-512.
2. Аксіоми для нащадків. / Упорядник О. Романчук. - Львів: Мемо-ріал. - 1992. - 544 с.
3. Люди русской науки. // Очерки о выдающихся деятелях естествоз-нания и техники. / Ред. С. Вавилова. - М.-Л.: Гос. изд. техн.-тео-рет. лит.. - 1948. - С. 99.
4. Бородин А. И., Бугай А. С. Библиографический словарь деятелей в области математики. - К.: Радянська школа. - 1979. - 608 с.