Ні в одній країні, окрім Радянського Союзу, автоматичне зварювання під флюсом броньових сталей не була ще розроблена, і лише в останні місяці війни за прикладом СРСР у США почали освоювати зварювання під флюсом при будівництві бронекорпусов танків і самохідних артилерійських установок. У Німеччині автоматичне зварювання танків так і не була створена до кінця війни.

У березні 1943 року Є. О. Патону було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот» за видатні науково-технічні досягнення, які дозволили прискорити виробництво танків і металоконструкцій. За успішне впровадження і освоєння в бронекорпусному виробництві зварювання під флюсом орденом Трудового Червоного Прапора в 1943 році нагороджені співробітники інституту Б.Є. Патон та П.І. Севбо, орденом «Знак Пошани» - А.І. Корінний, І.К. Олійник, А.М. Сидоренко, медаллю «За трудову доблесть» - Г.З. Волошкевич, А.М. Макара, С.А. Островська, М.М. Сидоренко, Ф.Е. Сороковська.

Велику роботу по впровадженню автоматичного зварювання на уральських заводах в роки війни проводили і інші працівники Інституту електрозварювання: А.Є. Асніс, Л.М. Богачек, М.С. Грохотів, Л.М. Гутман, М.Я. Горлов, Л.І. Гудима, К.О. Дзевалтовський, А.А. Казиміров, А.М. Лапін, Б.І. Медовар, В.Г. Приходченко, Г.В. Раєвський, С.В. Радченко, Д.М. Рабкіна, Т.М. Слуцька, А.А. Супрун, С.С. Савенко, Ф.Ю. Сороковська, В.В. Черепанова та ін

Звичайно, таку увагу і така щедрість уряду мене радували й глибоко чіпали. Але разом з тим я був збентежений. Кажу це без зайвої скромності і без всякої малювання. Адже я і мої товариші тільки чесно виконували свій обов'язок, і все, що ми робили, не могло зрівнятися з мужністю і героїзмом рядового радянського піхотинця, який йде в атаку, або танкіста, таранящего ворожу машину. Я думав, що багато років мені ще належить працювати, щоб хоч у якійсь мірі виявитися гідним такої високої нагороди.

Людині не дано самому судити про те, як він виконує свій обов'язок. Істинним суддею в цьому є тільки народ. Але одне я знав твердо: всього себе, без залишку, я віддаю роботі, намагаюся жити так, щоб завжди прямо і чесно дивитися в очі радянським людям. У ті хвилини я знову пошкодував про те, що велика частина мого життя, мої молоді роки пройшли в затхлій, деляческой атмосфері царської Росії, в обстановці, де праця не вважався справою честі, а був тільки засобом до існування.

Застосування автоматичного зварювання в оборонній промисловості дало винятково великий ефект - дозволило різко збільшити випуск бойових машин, боєприпасів і озброєння високої якості для Радянської Армії. Тільки на танковому заводі № 183 за допомогою автоматів для зварювання під флюсом було виконано 2400 кілометрів швів.

У червні 1944 року інститут повернувся до Києва, де почалося відновлення його наукову та лабораторної бази. В ознаменування 75-річчя з дня народження Є.О. Патона інституту було присвоєно його ім'я. Післявоєнний період характерний поглибленням і розширенням теоретичних і експериментальних робіт з вивчення зварюваності різних класів сталей, за оцінкою міцності зварних з'єднань і конструкцій, а також з розробки нових систем флюсів, дротів і зварювальної апаратури. Ще на Уралі Є.О. Патон почав переорієнтувати роботу колективу на вирішення завдань з відновлення зруйнованого війною народного господарства тимчасово окупованих районів.

У 1946-1953 роках Є.О. Патон комплексно розробляє проблеми зварного мостобудування, очолює роботи з проектування та виготовлення перших суцільнозварних мостів, в яких широко застосована автоматичне зварювання. У 1946 році за порадою Н.С. Хрущова подає союзному уряду доповідну записку про переваги зварного мостобудування. У тому ж році Рада Міністрів СРСР приймає розгорнуте постанову з широкою програмою застосування зварювання у будівництві мостів. Патон очолює дослідні, проектні, заводські та монтажні роботи, пов'язані з будівництвом найбільшого в світі суцільнозварного шосейного моста через Дніпро в Києві. 5 листопада 1953 відбулося урочисте його відкриття. Постановою уряду після смерті Патона мосту присвоєно його ім'я.

Євген Оскарович Патон помер 12 серпня 1953 на 84-му році життя. Тисячі трудящих столиці України, члени уряду республіки, члени Президії Центрального Комітету КПУ проводжали в останню путь видатного вченого-патріота.

Після смерті батька Інститут електрозварювання очолив його син - Борис Євгенович Патон, який став до цього часу доктором технічних наук, а в 1954 році - професором. З 1962 року він суміщає цю посаду з посадою президента Національної академії наук України.

Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона в ці роки став меккою зварників і матеріалознавців всього світу і прикладом для інших організацій академії. Б.Є. Патон став загальновизнаним продовжувачем обраного ще його батьком напрямки, засновником нових технологій для будівництва у космосі, зварювальних робіт під водою, нових технологій в хірургії та ін Йому в першу чергу інститут зобов'язаний незаперечним авторитетом в країні та світі в області теорії і практики зварювальних сучасних високих технологій різного призначення. Швидкий перехід від наукових ідей до практичних результатів, що відрізняло Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона, зажадав від наукового колективу величезних зусиль - виконання комплексу досліджень, проектних і конструкторських робіт, підготовки і виконання організаційних рішень, націлених на швидке і ефективне виконання роботи як в інституті, так і в промислових організаціях, де вона отримує практичне втілення. Величезні роботи виконані з суднобудуванні, виробництві