Ось так ми й перемовлялися: "Андрюша" і "Паша". "Сокола" і "Беркута" не використали.
Ще до польоту вирішили деяку інформацію кодувати - не повідомляти ж на весь всесвіт, що радянський космонавт у космосі "обробив", що в нього болить голова або почалася блювота. У цьому випадку на Землю необхідно передати кодове слово: "ромашка" - воно означало "болить голова", "гроза" - у космонавта блювота. Повідомляти на Землю метеообстановки над Мексиканською затокою не входило в мої завдання, я передавав цю інформацію як текст для дослідження проходження довгих хвиль, але зовсім випустив з уваги, що стурбував керівників польоту своїм здоров'ям.

З інших точок орбіти хвилі не проходили, Земля не могла їх прийняти, а тут дуже чітко: "Над Мексиканською затокою ГРОЗА". У ЦУПі переполох - у Поповича поганий стан, його нудить! Стали мене допитувати про самопочуття і передбачуваних причини розладу. Вони мене про "загрожує" розпитують, а я їм докладно - про блискавки, зовсім випустивши з пам'яті кодування неприємних ситуацій. Тільки коли вступив в зв'язок з Хабаровському і Михайло Петрович Кадушкін, штурман з ЦПК, монотонним голосом запитав: "Беркут"! Я "Весна-2"! То яку ти бачив "грозу"? - До мене дійшов весь трагізм ситуації - адже перервати політ можуть! Я закричав: "метеорологічну! Самопочуття нормальне! Все відмінно! "»

Але на Землі вже ухвалили рішення садити П. Поповича. У керівництва була причина для такого рішення - зниження температури в кораблі до 13єС, що могло призвести до відмови бортових батарей.

Після польоту на космонавта? 4 по національної класифікації і? 6 по світовій Павла Поповича обрушилася всесоюзна слава, світова популярність. Він став Героєм Радянського Союзу, заслуженим майстром спорту СРСР, отримав почесний знак «Льотчик-космонавт СРСР». У життя щільно увійшли незліченні зустрічі, прийоми, поїздки по країнах і континентах і робота в рамках професії «космонавт».

З січня 1963 П. Попович - космонавт загону космонавтів ЦПК ВВС. З 20 січня 1964 року - інструктор-космонавт 2-го розряду ЦПК ВВС, займається космічними програмами в інтересах МО СРСР. 7 серпня 1964 призначений заступником командира загону, інструктором-космонавтом 2-го розряду 1-го ЦПК. У вересні 1966 року очолив сформовану групу підготовки до польоту за програмою «Зірка» (7К-ВІ). 18 січня 1967 увійшов до групи Л-1, але до початку 1968 активно займався програмою, закодованою як 7К-ВІ. У 1967 році він приїжджав до Куйбишева, вивчав системи «Зірки», проводив тренування в дерев'яному макеті корабля і на динамічному стенді з імітацією стрілянини в космосі. У грудні 1967 року - лютому 1968 року, коли програму 7К-ВІ закривали, активно відстоював цей корабель. 11 липня 1968 П.Р. Попович призначений заступником командира 2-го загону космонавтів, інструктором-космонавтом, а з 21 березня 1969 року - начальником 2-го відділу, старшим інструктором-космонавтом.

На початку 1969 року в результаті реорганізації Центру підготовки космонавтів при 1-му управлінні в його перших чотирьох відділах були утворені окремі загони космонавтів за напрямками діяльності. У загін 2-го відділу (військових програм) увійшли дві групи, які готувалися до військових програмами «Алмаз» і 7К-ВІ. 21 березня 1969 П.Р. Попович призначається начальником 2-го відділу. 10 лютого 1970 2-й відділ очолив Г. Шонін, а П. Попович був призначений заступником начальника 1-го управління ЦПК.

У Центральному конструкторському бюро машинобудування (ЦКБМ) під керівництвом В.М. Челомея з 1964 року велися роботи по створенню орбітальної пілотованої станції (ОПВ) «Алмаз». У вересні 1966 року в ЦПК була створена група «Алмаз», орієнтована на підготовку за космічним апаратам розробки В.М. Челомея. Очолив групу льотчик-космонавт СРСР П. Бєляєв. Робота попереду була велика, і група «Алмаз» весь час поповнювалася новими космонавтами.
До кінця 1970 року в ЦКБМ розробляються макети і окремі системи як самої орбітальної станції, так і повертається апарату (ВА), який, за задумом В.М. Челомея, повинен був входити до складу транспортного корабля і самої ОПВ як засіб аварійного покидання станції. Було виконано великий обсяг випробувань ВА. Однак подальша його відпрацювання та виготовлення затягувалися. У той же час ОПВ «Алмаз» була вже майже готова, і потрібно було починати її льотно-конструкторські випробування (ЛКИ). Тому було прийнято рішення на початковому етапі випробувань використовувати в якості транспортного корабля модифікований двомісний «Союз» (7К-Т).
«Алмазний» загін був поповнений досвідченими космонавтами Б. Волиновим, В. Горбатко, Є. Хруновим та Ю. Артюхин, які добре знали корабель «Союз», а перші троє вже літали на ньому в космос. Група «Алмаз», що налічувала в 1966 році п'ять чоловік, до кінця 1971 року стала найчисленнішою групою у ЦПК, мабуть, за всю його історію. У ній відбулося 28 космонавтів. Причому всі вони були тільки з загону ЦПК ВВС, тому що програма «Алмаз» була військовою і цілком таємною.

Випробування комплексу «Алмаз» були початі в момент жорсткого протистояння зі Сполученими Штатами. Одним із найголовніших питань, поставлених радянськими військовими перед розробниками, був наступний: не просто розвідка, але оперативна доставка інформації про об'єкти (у тому числі мобільних) на суші, в морі, а також у повітрі і в космосі. Основним засобом отримання інформації на