Реферат
Степан Тимошенко
Не питай, що держава робитиме для тебе, а запитай, що ти зробиш для держави.
Джон Кеннеді
Степан ТИМОШЕНКО (23.12.1878-29.05.1972) Визначний вчений у галузі механіки. У 1919-1920 рр. -директор Інституту технічної механіки УАН. У 1920 р. емігрував до Югославії, де був професором Загребського політехнічного інституту. 1922 р. переїхав до США. У 1923-1927 рр. – науковий консультант компанії «Вестінгауз». У 1927-1936 рр. – професор Мічиганського, з 1936 р. – Стенфордського університетів. Автор понад 150 наукових праць. Відомий фундаментальними працями з опору матеріалів, теорії пружності та коливань в інженерній справі.
ГЕНІЙ ІНЖЕНЕРНОЇ СПРАВИ
Шукаймо, відкриваймо і пізнаваймо разом. Цього вимагає від нас такий суперечливий і мінливий світ.
"Відтворення у пам'яті і переосмислення минулого набуває сьо-годні неабиякого значення, не лише наукового, а й справді суспіль-ного, — читаємо листа добродія Лебеденка з Харкова. — Тому кожна розкрита з вашою допомогою сторінка історії української науки, кожне ім'я допомагають нашому самоусвідомленню, підно-сять дух. І як тут не згадати слова Володимира Вернадського: "Завдання людини полягає у принесенні найможливішої користі тим, хто тебе оточує".
Всупереч численним поневолювачам наша Україна все ж дала світові геніальних подвижників слова, культури, освіти, науки і Технологій. Тим важливіше нині правдиво відтворити історію роз-витку культури і науки в Україні, не пустити в непам'ять бодай одне ім'я, людину, творіння якої може бути гідним прикладом для нащадків, викликати возвеличення українства, гордість українців як етносу, який примножив світовий прогрес.
До таких особистостей належить один із фундаторів Україн-ської Академії наук, завідувач кафедри опору матеріалів і декан Київського політехнічного інституту, почесний професор багатьох університетів світу, викладач Американського товариства інженерів-механіків, сподвижник Володимира Вернадського, Миколи Василен-ка, видатний український вчений XX століття Степан Прокопович Тимошенко, який зробив величезний внесок у розвиток інженер-ної освіти у цілому світі.
Ім'я Степана Тимошенка добре відоме багатьом поколінням інже-нерів та спеціалістів у різних галузях механіки, він є визнаним світовим авторитетом в такій ділянці механіки, як опір матеріалів. За його підручниками, що стали класичними, навчалися інженери кількох поколінь безлічі країн.
Зрештою, Українська Радянська Енциклопедія в т. 11 (1984 рік) подає відомості про цього вченого (зазначимо: дещо менші на відміну від маршала Семена Тимошенка). Зокрема, що він був у 1917-20 роках професором Київського політехнічного інституту, 1912-17 — професором Петербурзьких інститутів — політехнічно-го, інженерів шляхів, електротехнічного, 1919-20 — директор Інсти-туту технічної механіки Української Академії наук. У 1920 році емігрував у Югославію, у 22-му переїхав до США. Працював про-фесором у Мічіґанському і Стемфордському університетах. З 1960 року — у ФРН.
З біографією Степана Тимошенка не знайомі навіть науковці. Поза сумнівом є те, що коли б він залишився свого часу на Ук-раїні, його земний шлях був би обірваний десь на Соловках або ж на Колимі, в 33-му, а можливо в 37-му, як це сталося з багатьма українськими вченими: Степаном Рудницьким, Матвієм Яворським, Михайлом Кравчуком...
Мабуть, те ж сталося б і з його братами: Володимиром, визнач-ним українським економістом, і Сергієм, архітектором і суспільно-політичним діячем, — про них вже нічого не знайдете в енцик лонедичних виданнях, хоча обидва лишили помітний слід в історії науки.
Здається, жодна епоха не була такою неоднозначною щодо лю-дини, як XX століття. З одного боку воно покликало її життєв\ енергію на творення прогресу і матеріального добробуту, обіцяло неабияку перспективу, а з іншого, це століття спричинилося до відчуття людиною своєї приреченості, неможливості протистояти силі маховика, розкрученого системою. У цьому контексті доля багатьох носіїв інтелекту, світла і розумних ідей в нашій бездер жавній країні складалася часто дуже трагічно. Але сьогодні у нас розповідь про вченого Степана Тимошенка.
Біографія
Народився Степан Тимошенко у селі Шпотівка Конотопського повіту Чернігівської губернії (нині Сумська область) 23 грудня 1878 року у родині землеміра Прокопа Тимофійовича Тимошенка та його дружини Юзефіни Яківни Сарнавської, доньки відставною військового. Батько походив з кріпацької родини, отримав почат-кову освіту у поміщицькому домі, закінчив у Харкові за два роки курси землемірів. Мати закінчила жіночу гімназію (Фундуклеїв-ську) у Києві.
Степан був старшим сином у сім'ї Тимошенків. Через три роки після народження Степана народився Сергій у селі Базилівці, до батько орендував ще й маєток Скоропадських. А ще через чотири роки народжується Володимир, майбутній визначний український економіст.
Дитячі роки Степана проходили серед сільських дітей. Першою вчителькою хлопця була мама, а згодом його навчає і готує до вступу у Роменське реальне училище талановитий і досвідчений педагог Михайло Коваленко. Наприкінці травня 1889 року Степан успішно складає вступні іспити до училища.
Ромни (насправді — Ромен) — стародавнє місто, яке з давніх-давен стояло на сторожі земель Київської Руси. Історія, культура міста мала неабияку виховну ауру. Тут свого часу побували Котля-ревський, Гоголь, Глінка, Шевченко. Пізніше на сценах виступали Кропивницький, Заньковецька, Карпенко-Карий, Садовський, Сак саганський...
А ще місто було осередком кобзарства. Славетний Остап Вересай теж родом з цих місць. Останній гетьман Січі Запорозької, незлам-ний Петро Калнишевський, збудував тут Покровську церкву...
1918 року поставлено пам'ятник Т. Шевченкові за проектом Івана Кавалерідзе. Спогади про Ромни, містечко, посаджене на крутих берегах Сули, з духмяними гаями, Степан Прокопович проніс че-рез усе своє життя, і ті, хто зустрічався з ним у пізню пору його життя, знають, що Ромни — це "найулюбленіша тема його розмов..."
Навчався хлопець добре, хоча треба було докласти певних зу-силь до вивчення російської мови, — у
