УАН (1918), НТШ (1923), УВАН (1947), почесний член Товари-ства Українських інженерів Америки (1953); серед неукраїнських Академій наук: член Американської Національної, Англійської Ко-ролівської, Італійської, СССР, Польської інженерних наук; почес-ний член Американського товариства інженерів-механіків. Спілки Швайцарських інженерів, член Інтернаціональної Асоціяції мостів та ін. Почесні докторати низки високих шкіл; нагороди і медалі ряду держав". Перелік їх зайняв би у нас не одну хвилину.

Це справді геніальна постать в науці. А чи відвідував Степан Тимошенко коли-небудь Україну, чи за своє життя був у Радян-ському Союзі?

Доробок генія належить цілому світові. І це правильно. Але сер-це кожного належить своїй і тільки своїй Вітчизні. Степан Тимо-шенко належав до тих, кого рідна земля зробила вигнанцем не з власної волі. Можливо найголовніше, найважливіше його слово в науці було б сказане саме тут, якби доля у свій час була прихиль-нішою. Недаремно його завжди тягнуло у рідні місця.

Так, Степан Тимошенко був у Радянському Союзі двічі, 1958 і 1967 року. Приїздив на наукові симпозіуми. Першого разу побу-вав у Львові, Харкові, Києві, Москві, Ленінграді. [Тут він востаннє зустрічався з Абрамом Йоффе — давнім товаришем дитинства, вони навчалися разом в Роменському реальному училищі.] За дру-гих відвідин Тимошенко побував у Ромнах, був у Києві, Москві Ленінграді.

Не виключено, що приймаючи рішення свого часу залишити рідну землю, він мріяв про своє повернення додому. Але доля роз-порядилася інакше. [Тут мені хочеться згадати слова Рене Декар та: "...недостатньо мати ясний розум, головне — це добре викори-стати його". Чому згадую ці слова? А тому, що і такої величини людина, як Степан Тимошенко, не був застрахований від більшо-вицької машини знищення інтелігенції.]

Але залізна ідеологічна завіса, якою від світу відгородився Ра-дянський Союз, невдовзі перетнула всі шляхи додому. Останні роки Степан Тимошенко провів у Федеративній Республіці Німеччини у місті Вупперталі, де мешкала його донька Ганна. Тут на 94-му році життя 29 травня 1972 року і перестало битися його серце. За побажанням доньки, прах Степана Тимошенка похований у ми гилі дружини вченого в американському місті Пало Альто.

Хоч як би воно було, але багато в чому рішенню Тимошенка виїхати за кордон посприяла позиція і двох його братів у ті бу ремні роки. Отож, кілька слів про його братів.

Спершу про меншого, Володимира Тимошенка. Визначний ук раїнський економіст, дійсний член НТШ і УВАН. Закінчив Інсти тут комунікацій та економіки відділу Політехніки в Петербурзі 1911 року. З 1917 року переїхав на Україну, був економічним консуль, тантом українських урядів та керівником Інституту економічної кон'юнктури при УАН, 1919 року — економічний радник украй і ської дипломатичної місії на світовій конференції в Парижі. З 1922 року професор УГА та УВУ в Празі. Одержавши стипендію Рок феллера, поїхав 1926 року на навчання у США. Докторат економіч-них наук у Корнельському університеті. До 1934 року викладай економічні науки в Мічманському університеті, 1934-36 роки науковий дорадник у Вашингтонському міністерстві, а в 1936-50 роках — професор Стемфордського університету, автор понад 50 наукових праць. Помер 1965 року в Менло Парк (Каліфорнія).

Цікавою є постать Сергія, який був архітектором і політичним діячем. Вже будучи студентом Інституту цивільних інженерів у Петербурзі, став активним діячем Української Студентської Гро-мади. По закінченні інституту працював у Ковелі, Києві й Харкові (будував будинки в українському стилі). З початком революції 1917 року, член Центральної Ради, член Української Соціал-Демокра-тичної Робітничої партії (УСДРП), лідерами якої були Винниченко, Петлюра, Антонович, Юркевич та інші. 1919-20 роки — міністр Шляхів у Кабінеті Ісаака Мазепи, В. Прокоиовича і А. Лівицького, 1622-23 будував церкви в передмістях Львова, монастир Студитів у Зарваниці. У 1924-29 роках професор Української Господарської Академії в Подєбрадах, 1930-39 — у Луцьку, головний архітектор на Волині для сільськогосподарського будівництва, активний діяч Волинського Українського об'єднання (посол до польського Сей-му, до Сенату). Між іншим, перший голова Товариства імені Пет-ра Могили, що засноване 1931 року з метою ширення релігійної освіти і православної свідомості на засадах соборноправності дав-ньої Української Церкви. Припинило свою діяльність з більшо-вицькою окупацією Волині 1939 року. З 1946 року у США, де й номер 1950 року. Ось такими були три брати Тимошенки, якими могла б гордитися будь-яка інша нація.

Три обдаровання, три долі, три втрати для України, з однієї лише родини. Усіх їх прийняла у своє лоно чужа американська земля, а серце кожного належало Україні і прагнуло зробити для неї багато доброго. Згадавши, пам'ятаймо. Пам'ятаймо славні іме-на подвижників української культури, до роду яких належать три брати з роду Тимошенків — Володимир, Сергій і Степан.

Науковий доробок

Степан Тимошенко відомий в інженерній справі за своїми фундаментальними працями з опору матеріалів, теорій пружності та коливань. Основоположник школи прикладної механіки в США.

Основні напрями наукової роботи — фундаментальні розробки і подальший розвиток актуальних проблем механіки твердого тіла: міцності, стійкості й коливання механічних систем, будівельної механіки і теорії споруд. Його наукові праці стали основою розвитку багатьох напрямів механіки. Особливо великий внесок ним зроблений у розвиток прикладної теорії пружності, теорії стійкості пружних, оболонкових і пластинчатих систем, у тому числі підкріплених ребрами жорсткості. Важливими є дослідження щодо згинання, кручення, коливання та удару сучасних інженерних конструкцій. Він розв'язав задачу щодо концентрації напружень поблизу отворів, міцності залізних рейок. З урахуванням новітніх досягнень науки і техніки виконав фундаментальні розробки з опору матеріалів, прикладної