Отож малий Олександр був з шестирічного віку під наглядом своєї бабусі Катерини Кирилівни і нерідного діда Якима Микито-вича Даценків.) От якраз у спогадах Анатолія Даценка детально описується цей період життя Олександра Шаргея. Дитинство у нього було важке, сирітське, але він закінчив гімназію у 19 років у Полтаві зі срібною медаллю. І в атестаті його було зазначено, що ця медаль дана "во внимание к отличным успехам в науках, особен-но в физике и математике". Юнак, не знаючи праць Ціолковського, вивів основну формулу ракети для космічного польоту, запропо-нував принципово новий спосіб польоту на Місяць з поверненням за допомогою багатоступеневої ракети. Ці основні розрахунки та ідеї він виклав у чотирьох шкільних зошитах і це лягло в основу книги, яка згодом була надрукована у 1929 році. Але цьому пере-дувало складне життя.

Здавалось би, срібна медаль давала йому можливість без іспитів вступити до Петроградського політехнічного інституту. Начебто намічалась щаслива стежка в житті. Ні, склалося зовсім інакше. Провчився Олександр всього сорок днів і його, студента-першокурсника, у жовтні призвали до армії і направили у школу прапор-щиків при Петроградському юнкерському училищі. Закінчивши училище, молодий офіцер отримав призначення на Закавказький фронт, поїхав туди через Полтаву. Свої зошити з розрахунками він залишив у мачухи, Олени Петрівни (другої дружини батька). Прослужив він проте недовго: у березні 1918 року військово-рево-люційний комітет Кавказької армії видав постанову про демобілі-зацію. Олександр мав намір дістатися до Києва (через Полтаву знову ж таки).

Але під час цих подорожей він разом зі своїм другом дитинства Скринькою потрапив у Добровольчу армію генерала Корнілова і лише в травні 1918 року їм пощастило з неї втекти. У Полтаві вже не було бабусі (вона померла), а дід вибрався на село. Олександро-ві довелося працювати на різних роботах і водночас продовжувати працю над космічними проектами. У вільні хвилини він сідав за свої зошити. Життя було складним, часи тоді були непевні, і не кожна людина, навіть досвідчена, могла розібратися у заплутаних політичних та військових перипетіях тих днів. Олександр, тікаючи від денікінців з Києва вже разом з іншим другом дитинства Бори-сом Арабажиним, опинився в місті Смілі, де йому дали притулок давні знайомі — родина лікаря Радзевича. Тут він погодився на пропозицію стати робітником націоналізованої олійниці та в млині у Малій Висці (весна 1921 року).

Мачуха весь час шукала можливості допомогти Олександрові. Саме в цей час у Києві помирає від туберкульозу Георгій Василь-ович Кондратюк, родич знайомого її приятельки. Вона передає з великою осторогою метрику небіжчика у Малу Виску. Так Олек-сандр Шаргей став Юрієм Кондратюком 1890 року народження. Це було у 1921 році, 15 серпня. Певно ж і далі доля не була при-хильною до нього. Зі спогадів двоюрідного брата Олександра Да-ценка, співробітника Кондратюка Бориса Романенка, журналіста Миколи Сороки дізнаємося, що наступні двадцять років у житті Юрія Кондратюка були надзвичайно складними і напруженими. Були арешти, але були і зустрічі з Орджонікідзе, Сергієм Король-овим, професорами Вєтчинкіним, Риніним, було листування із са-мим Костянтином Ціолковським. Юрій Кондратюк, на жаль, не отримав вищої освіти (а такі намагання були у нього у 1922 році), проте не покидає своїх наукових досліджень, знайомиться з пер-шою частиною праці Ціолковського "Дослідження світових про-сторів реактивними пристроями", працює над рукописом власної книги і в січні 1929 року книга Кондратюка накладом 2000 при-мірників побачила світ у друкарні "Сибкрайсоюза". Багатьом відо-мим вченим розіслав Кондратюк цю книгу. Потрапила вона і до бібліотеки американського конгресу, і саме ця праця відіграла виз-начну роль у плануванні американської місячної програми. Зазна-чимо, що 1972 року Товариство українських інженерів Америки здійснило її переклад українською.

Визначальним у наукових розробках Кондратюка є те, що він розглядав завоювання міжпланетних просторів як засіб покращення життя людей на Землі. Він обгрунтував можливість досягнення космічних швидкостей лише при застосуванні багатоступеневих ракет, провістив посадку на Місяць невеликого модуля, що й було реалізовано американцями. А ще його ідеї були використані при будівництві Кримської вітроенергетичної станції, втілені у проекті Останкінської телевізійної вежі, працюють і досі елеватори та ковші в них, які побудував Кондратюк. Все це є тріумфом його генія.

У його долі було багато цікавих і непересічних нам ятних зустрі-чей. Лев Троцький запрошував його на роботу в один з науково-дослідних інститутів (це після того, як була опублікована його пра-ця), була зустріч зі вченим інженером-механіком Вєтчинкіним, який підтримав і надихнув Юрія Кондратюка на подальші дослідження. Цікавим є те, що в Сибіру він побудував найбільше дерев'яне зерно-сховище на 10 тисяч тонн "Мастодонт". На табличці напис: "Збудо-вано у 1930 році за проектом та під керівництвом Ю. Кондратю-ка". Поруч стоїть пам'ятник Юрію Кондратюку. Не тільки Лев Троцький запрошував Кондратюка на роботу: були й пропозиції з боку Сергія Корольова. На жаль, Юрій Кондратюк не зміг прийня-ти це запрошення, очевидно, боявся за свою "нереволюційну" біографію. Не обминула його і тюрма. Він був звинувачений у шкідництві і три роки довелося йому відбувати на засланні. Але скільки патентів він отримав на різні винаходи і пристрої! Орджо-нікідзе добився повернення Кондратюка з цього заслання, адже