Реферат
Люлька Архип
(23 березня 1908 - 1 червня 1984)
Конструктор авіаційних двигунів
Не знаю і сам я, за що так люблю Безщасную тую Вкраїну мою?
Павло Тичина
Архип ЛЮЛЬКА (23.03.1908-4.01.1984) Конструктор авіаційних двигунів, член-кореспондент АН СРСР (з 1960). У 1937-39, працюючи у Харківському авіаційному Ін-ті, створив конструкцію першого в СРСР двоконтурного турбореактивного двигуна (ТРД), після 1946 під керівництвом А.Люльки створені потужні ТРД нового типу.
ЙОГО ІМ'ЯМ НАЗВАНО РЕАКТИВНІ ДВИГУНИ
XX століття подарувало людству цілу низку епохальних відкриттів, що в свою чергу зумовило небувалий раніше науково-технічний прогрес. Багато цих досягнень науки і техніки знайшли своє втілення також у становленні та розвиткові космонав-тики й авіації... Дивишся на літаки, такі як Конкорд, Боїнг, Антей, Руслан, Мрія, а ще військові... Фантастичні витвори людського генія.
У розвиток світової ракетно-космічної та авіаційної науки й техніки свій чималий внесок зробили представники українського народу. Згадаймо лише генерала Засядька — героя вітчизняної війни 1812 року, корінного українця з Чернігівщини Миколу Кибальчича, початківця романтичної епохи космонавтики Костянтина Ціолков-ського, що веде свій рід від гетьмана Северина Наливайка, нашого співвітчизника доктора медичних наук із Сімферополя Миколу Аренд-та, який ще 125 років тому у своїй статті "До питання про повітропла-вання" обґрунтував ідею створення літака. На жаль, його не згаду-ють серед піонерів літакобудування в жодних енциклопедіях...
А наш славний земляк — киянин Ігор Сікорський, — якому належить пріоритет у створенні гелікоптерів усіх типів, рівних яким немає у жодній державі світу! А киянин Дмитро Григорович, який створив літаючі човни, перший у світі гідролітак-винищувач ще в 1916 році!..
А про чи не найяскравішу зірку на науковому небосхилі, теоре-тика і практика українця Юрія Кондратюка (Олеся Шаргея) ми нещодавно розповідали в одному з випусків нашої програми. Його праця "Завоювання міжпланетного простору", видана в 1929 році, провістила політ на Місяць, не втратила актуальності ще й сьо-годні...
З'ява перших літаків, які піднялися у повітря на початку XX столітгя, зумовила інтенсивний розвиток таких наукових дисциплін, як аеродинаміка, газодинаміка, науки про міцність конструкцій і матеріалів, ракетної індустрії... Створюються конструкторські бюро з літакобудування, виникає потреба розроблення потужних дви-гунів. Цього, зрештою, вимагали світові обставини. Насувалася війна...
Після війни в ракетній індустрії знову бачимо на чільних напрям-ках українців: конструктор космічних систем Сергій Корольов, конструктор ракетних двигунів Валентин Глушко, винахідник кри-латих ракет Володимир Чоломій, творець гордості радянської військової техніки — ракет СС — Микола Будник, а ще конструк-тор двоконтурних турбореактивних авіаційних двигунів Архип Ми-хайлович Люлька...
В радянській практиці імена генеральних конструкторів були строго засекречені, патентів на їхні геніальні творіння не видава-ли, про їхню титанічну працю знало невелике оточення, а енцикло-педії, довідники подавали скупу інформацію про них. Але хто ска-же про колегу краще, аніж близькі друзі, однодумці. "Архип Ми-хайлович Люлька, — видатна особистість в історії світової авіації. Безмежна інженерна інтуїція, конструкторський талант зробили його основоположником практичної реактивної авіації. Приро-джений керівник, чарівна людина, він захоплював людей, кликав за собою на постійний творчий пошук; сам здатний все життя горіти, він запалив яскраве полум'я у серці понадшвидкісної авіа-техніки", — так сказав про творця турбореактивних двигунів Ар-хипа Люльку його побратим Сергій Християнович.
Архип Люлька став піонером нового кардинального підходу в побудові авіаційних двигунів. Вже в 30-х роках, коли швидкості військових літаків підійшли до межі 400-500 кілометрів за годину, стало зрозумілим, що поршневий двигун себе вичерпав і це твер-дження висловив нікому не відомий тоді інженер Архип Люлька. Понад усе, він твердив, що зможе сконструювати такий двигун, який дасть можливість літакам літати з надзвуковою швидкістю і підніматися до стратосфери. Це буде принципово новий двигун — повітряно-реактивний. Термодинамічна схема такого двигуна була пропонована вченими ще в 20-х роках...
Про те, як молодий вчений-інженер Архип Люлька долав труд-нощі, перешкоди, недовіру, заперечення і вперто йшов до вибра-ної мети — створення турбореактивного двигуна, як згодом він став видатним інженером, конструктором, талановитим організа-тором, людиною великої стійкості і людської моралі, маємо мож-ливість довідатися з книги Лідії Кузьміної "Огненное сердце", що вийшла друком в 1983 році, обсягом 223 сторінки. Вона надзвичай-но тепло розкриває українську душу цього видатного творця техні-ки. За цим джерелом підготували і ми свою розповідь про Архипа Люльку як науковця, про його життєвий шлях.
Народився Архип Люлька в селі Саварка, тепер Богуславського району, на Київщині 23 березня 1908 року в бідній селянській ро-дині. Батько Архипа виріс у багатодітній сім'ї і, повернувшись з солдатської служби, в 1907 році одружився з багатодітною вдовою Олександрою Бебешко. До п'яти вдовиних дітей незабаром додалося ще троє, найстаршим серед них був Архип. В семирічному віці Архип залишився без матері, яка померла від тяжкої хвороби, і на руках батька залишилося восьмеро дітей. Батько хотів бачити їх освіченими і тому всі діти вчилися в сільській семирічній школі.
У тяжкі роки громадянської війни, рятуючись від голоду, прий-шли у Саварку викладачі київських вузів: математик Михайло Кравчук та поет Дмитро Загул. У 1919-21 роках Михайло Кравчук був викладачем і директором школи. Саме ці дві непересічні особи-стості прищепили селянським дітям любов до поезії та математи-ки. Без перебільшення можна сказати, що саме вони підтримали Архипа Люльку в тяжкі хвилини його життя, адже через п'ять років після смерті матері трагічно загинув його батько. Архипу було 12 років. Опікуном над малолітніми дітьми став найстарший у сім'ї, одружений на той час,